Кам’янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка

Вітаємо Вас на сайті нашої бібліотеки

Бібліотека

Наше місто

Коваленко Олексій Васильович

Олексій Васильович Коваленко (12.05.1881-22.11.1962), поет, перекладач, колекціонер, лікар-терапевт за фахом.

Коваленко Олексій Васильович народився 12(25) травня 1881 року в селі Романкове, в селянській родині. У 1902 році він закінчив у Катеринославі фельдшерську школу, працював у селах і на шахтах Донбасу,  у 1904-1905 роках, - фельдшером заводської лікарні.

Олекса був істинним патріотом і справжнім гуманістом. Таким його знали й пам'ятали сучасники. Він говорив і писав листи  українською мовою. Олекса присвятив себе медицині - він любив свою професію. З не меншою любов'ю він ставився до української літератури. Уроки навчання у фельдшерській школі він відвідував спектаклі прославленої трупи корифеїв українського театру - М. Кропивницького, П. Саксаганського, М. Садовського, М. Заньковецької, Л. Ліницької.

Прагнення служити своєму народу спонукало Олексу Коваленка у 1914 році видати власним коштом неопублікований тоді в Росії переклад «Слова о полку Ігоревім», автором якого був український класик Панас Мирний. Книга вийшла невеликим тиражем в Києві. Це був вчинок: наперекір забороні й переслідуванням влади займатися популяризацією патріотичної поеми на «малороссійском нарєчіі».

Величний пам'ятник давньоруської писемності став другим після медицини покликанням Олекси Васильовича Коваленка.  У 1922 році, глибоко вивчивши «Слово», він почав працювати над власним перекладом поеми. Це було заняття для себе, для душі. Проте з часом його робота отримала високу оцінку знавців і фахівців. Зокрема, переклад було високо оцінено академіком Миколою Гудзієм.

Коваленко продовжував удосконалювати переклад,опублікував його лише у 1954 році.Рік по тому переклад був перевиданий в антології українських перекладів і перекладень, а в 1960 в новій редакції був виданий окремою книгою зі супровідною статтею. У ній Коваленко виклав свої перекладацькі принципи:

«Мій перший переклад був суворо хореїзованим. Коли його було закінчено, я побачив, що гонитва за канонізованою метрикою і точною римою спотворили всю своєрідну красу поеми. Не треба було цього робити. Адже в «Слові» так багато переходів, змін в метриці й так багато відтінків, і саме вони, ці зміни, і додають глибоку своєрідну красу пам'ятнику: то емоційним забарвленням, то несподіванкою ритму, то якимось разючим контрастом. Я побачив, що «заштовхнути» «Слово» в якусь одноманітну форму неможливо, що потрібно не тільки придивлятися, а й прислухатися, «ловити вухом» дух пам'ятника».

Результат тривалої роботи О. В. Коваленка - переклад «Слова», який зберігає колорит оригіналу, мелодійність мови, що йде від української народної мови, та який відрізняється різноманітністю в передачі оповідних і ліричних джерел пам'ятника, авторських звернень, фрагментів з пісень Бояна.

Вимогливість автора до самого себе була безмежна: з-під пера лікаря-ентузіаста вийшло близько 30 варіантів перекладу «Слова».

Понад 60 років Олекса Коваленко присвятив служінню заповітам Гіппократа. З них 38 років він працював над поетичним «переспівом» історії походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців.

Переклад Олекси Васильовича був визнаний одним з найвдаліших, а окреме видання 1960 року одразу стало бібліографічною рідкістю (тираж 5 000 екз.)