Кам’янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка

Вітаємо Вас на сайті нашої бібліотеки

Бібліотека

Наше місто

Сергій Семенча

Щодо знахідки медальйону - копії Фестського диску.

2006 року мені для експертизи було запропоновано деяку річ, яку в подальшому домовимось називати «Дніпродзержинська знахідка» (Df).
Df має вигляд медальйону діаметром бл. 3,3 см і завтовшки бл. 2мм. На гурті добре простежуються залишки вушка, що, власне, й дає підстави сприймати його саме як медальйон. Аналіз речовини, з якої виготовлено Df, показав, що до її складу входить 86% цинку, 6% міді, і решта - домішки.
Найбільше, що вражає в Df, це те, що зображення його аверсної та впореної сторін с абсолютно точним відтворенням Фестського диску!
Так званий Фестський диск (Fd) був знайдений групою італійських археологів Л. Перньє в 1908 р. під час розкопок мінойського палацу поблизу критського м.Фест. Fd виготовлений з теракоти, має в діаметрі бл. 16см, завтовшки бл. 2см. Поверхня Fd з одного й іншого боку вкрита знаками малюночного письма, що розташовані по спіралі і розбиті лініями на окремі групи. Характер цього письма, а також зміст тексту Fd по сьогодні не розкриті.
Fd належить до крито-мінойської культури, в контексті якої його і слід розглядати. Відкриття крито-мінойської, або егейської, цивілізації належить до однієї з найбільших археологічних сенсацій початку минулого сторіччя. До того часу суспільна уява про початки давньогрецької історії була пов'язана з героями гомерівського епосу і Троянською війною (XIII ст. до н.е.). Аж ось у 1900р. наглядач Ешмоліанського музею в Оксфорді сер Артур Еванс розпочав на о.Крит розкопки легендарного Кносса. Археологам відкрилися залишки величезного палацу, що як припускають, був резиденцію міфічного царя Міноса, так званим Лабіринтом. Згодом на Криті подібні комплекси було виявлено у Фесті, в Агіа -Триада, в Гурнії, в Палекастро і Іакро, ь Маллії . Поступово відкрилася вражаюча картина високорозвиненої цивілізації, яку нині часто-густо ототожнюють з легендарного Атлантидою. Достатньо сказати, що під час розквіту Критської держави флот правите лей Кносса не мав собі рівних в усьому давньому світі!
Егейську цивілізацію датують приблизно 2600 - 1500 pp. до н. є. Припускають, що вона загинула після якоїсь катастрофи, можливо, .>чоорЖЄННЯ ВуЛКаНу на 0 Санторин, що неподалік Криту. Принаймні, розкопки виявили наявність попелового шару у відповідний період, який сягав у різних місцях острова від 20см до 1 м.
А.Еванс і його послідовники знайшли на Криті глиняні таблички з письменами, які можна розподілити на три типи: піктографічне письмо і так звані «лінійне А» та «лінійне Б». У 1952р. англійський архітектор і геніальний лінгвіст Майкл Вентріс після довгих спроб зумів дешифрувати «лінійне Б». Як виявилося, його основу складав один з архаїчних діалектів твньогрецької мови. Натомість «лінійне А» і піктографічне письмо досі залишаються непрочитаними. Судячи з усього, обидва вони відображають невідому нам мову зниклого народу, який саме і створив егейську цивілізацію і населяв Крит іще до появи тут греків.
Що стосується письма Fd, то воно виходить за межі даної класифікації, оскільки не є ані «лінійним А», ані «лінійним Б», ані тим піктографічним, що знайдено на Криті. Це абсолютно унікальне піктографічне письмо, яке не повторюється в жодній іншій письмовій пам'ятці.
Текст Fd налічує 241 знак, з яких можна виділити 45 окремих знаків. Всі вони не просто намальовані на глині, а нанесені на Fd за допомогою спеціально виготовлених штемпелів. Тобто дане письмо є не просто малюночним, а технологічним. Це дало підстави деяким дослідникам припускати, що Fd в певному сенсі є передтечею сучасного книгодруку. Звичайно, це досить курйозний висновок, оскільки технологія нанесення знаків на Fd і книгодрук новітніх часів історично ніяк не повязані.
Але варто зазначити, що технологія нанесення відбитків за допомогою шіампів і печатей в егейській культурі була розвинена і надзвичайно поширена. Ця обставина є важливою для розуміння того, у який спосіб було виготовлено наш медальйон Df, а саме: його зображення були відтиснуті за допомогою двох матриць.
Робилося безліч спроб інтерпретувати текст Fd, поте жодна з них не отримала визнання. Так, можна згадати спроби розглядати Fd як календар, як звіт про військові трофеї, як звернення до богів тощо.
Однак намагання прочитати текст Fd є марними, оскільки нам не відома його мовна основа. З цієї точки зору поява Df і введення його в науковий обіг буде мати велике значення. По-перше, Df дає змогу інтерпретувати Fd як однозначно сакральний текст, як оберіг. З одного боку, про це свідчить ретельне відтворення зображень Fd на Df, яке є просто вражаючим за своєю гочністю. Малюнок Df передає найдрібніші особливості зображення Fd, наскільки це було технічно можливо-відтворити малюнок на глині у значно зменшеному розмірі в металевому матеріалі. Окрім усього іншого, можна звернути увагу, наприклад, на таку деталь: в секторі А - 24 на Fd один із знаків є пошкодженим. У відповідності до цього цей самий знак Df на є відсутній. Це свідчить про те, що по-перше, Df є вторинним по відношенню до Fd, а по-друге, що майстер, який виконував матриці для Df, намагався бути якомога точнішим в передачі малюнку Fd.
Подібне поводження є характерним у ставленні саме до сакральних текстів. В архаїчних суспільствах вони розглядалися як комунікативний ключ для встановлення контактів з трансцендентними силами. Будь-яке порушення такого тексту (в широкому розумінні цього слова) могло призвести до Снування цих контактів. Для прикладу можна навести традицію ведичних гекстів: величезний їх обсяг передавався в незмінному вигляді з вуст у вуста протягом кількох тисячоліть, починаючи з кінця П тис. до н.е. аж по сьогодні!
З іншого боку, є дуже показовим те, що сакральний текст FD у випадку з Df ми маємо у вигляді медальйону, тобто речі, яку носили на грудях. Це дуже добре узгоджується з традицією амулетів, яка в егейському суспільстві (втім, як і в будь-якому архаїчному) мала надзвичайне поширення. Надтож серед критян були поширені кам'яні амулети.
Як відомо, традиція кам'яних амулетів тісно пов'язана з уявою про магічні властивості каменю. В егейській культурі гліптика (мистецтво різблення по кольорових мінералах) сягає надзвичайно високого художнього . івня. Б цьому легко переконатися, поглянувши на вироби критських іблярів, що зберігаються в світових музеях, зокрема в Ермітажі (С-і Іетербург). Це справжні шедеври!
[Цікаво, що відкриття егейської цивілізації відбулося, завдячуючи певним чином гліптиці. Справа у тому, що А.Еванс був палким колекціонером гем. У 1889 р. до його рук потрапила дивна печатка з ієрогліфічними знаками. Еванс дізнався, що гему куплено в Афінах, і відправився до Греції, аби з'ясувати її походження, Там йому вдалося придбати іще кілька таких печаток, і він дізнався, що місцеві селянки носять античні геми у якості... амулетів! Це його надзвичайно вразило. Він придбав ділянку землі, розпочав розкопки і незабаром відкрив Каносський палац].
Обробка халцедону - доволі твердого мінералу, з якого виготовляли іісмани та амулети, - здійснювалася за допомогою голок з алмазними иісірями. Вони були знайдені в майстернях різблярів у Маллії та у Каносському палаці. Припускають, що критські майстри вже користувалися верстатами з обертальним рухом, який забезпечувався ніжною педаллю. Адже тільки обертанням алмазного вістря можна було досягти високої якості різьблення.
З огляду на всі ці обставини, цілком можливо і навіть вірогідно, що матриці для Df було виготовлено з каменю.
Df також дещо пояснює в структурі тексту Fd. Донині вважалося невідомим, як слід читати цей текст: від зовнішнього кінця спіралі до центру, - чи навпаки? На Df можна помітити, що зовнішні кінці спіралей обох сторін збігаються у точці, де розташоване вушко. Цю обставину можна розтлумачити в тому сенсі, що надписи на Df- а відтак і на Fd - є єдиним іекстом: він починався в середині однієї спіралі, розкручувався, потім з кінця •» ІНІЄЇ спіралі переходив на кінець іншої і знову закручувався до центру.
В контексті даної теми потребує пояснень одне питання: в якому стосунку Df перебуває до класичної монетної справи? Чи можна Df якимось чином класифікувати в рамцях традиційної нумізматики?
Якщо Df дійсно виявиться автентичною річчю, - а це питання інше належить з'ясувати остаточно, - то його слід датувати не пізніше сер. II тис. до н. є. Між тим перші монети в їх класичному вигляді з'явилися у Європі не раніше VII ст.. до н.е., тобто майже на 1000 років пізніше за Df.
Окрім того, монети, як відомо, виготовляли у спосіб карбування монетних заготівок, внаслідок чого на їх поверхні залишалося рельєфне зображення. Натомість Df виготовлено у зовсім інший спосіб, а саме: шляхом нянесення відтиску двох матриць, які залишили на поверхні Df заглиблене враження. А отже подібність Df до Fd є суто зовнішньою. Насправді Df жить поза межами європейської історичної традиції монетної справи.
Безперечно, Df потребує подальшого вивчення та поглибленого аналізу. Але деякі висновки стосовно цієї знахідки можна зробити вже тепер. По-перше, факт знаходження Df у нашому регіоні є беззаперечним свідоцтвом того, що у першій пол. II тис. до н.е. між Подніпров'ям та країнами егейської цивілізації існували певні контакти. З огляду на те, що Df мав сакральний текстовий зміст, цілком вірогідно, що ці контакти мали не тільки економічний, а і культурний характер. Тобто за тих часів між Подніпров'ям та регіоном Егейського моря міг існувати у певному сенсі єдиний культурний простір, у межах якого адекватно сприймалися одні й ті самі сакральні тексти.
По-друге. З огляду на те, що Fd піддавали такому ретельному копіюванню, навіть виготовляли металеві амулети, можна зробити висновок, що текстовий зміст Fd мав якесь надзвичайне сакральне значення в рамцях егейської культури. Нині Fd зберігається в музеї м. Іракліон на Криті.
По-третє. Оскільки Df, судячи з усього, було виготовлено за допомогою матриць, і отже існували такі матриці, то очевидно, що Df не є одиночним виробом, а існував певний тираж подібних медальйонів. Я не виключаю того, що хтось десь колись вже знаходив подібні речі, можливо, навіть у нашому регіоні. Мушу сказати, що те, що Df потрапив до моїх рук, насправді є чистою випадковістю. Цього могло б і не статися. І тоді б ми так і не дізналися, що на наших теренах можуть знаходитись подібні артефакти. В будь-якому разі можна сподіватись, що такі знахідки іще будуть траплятись.
Я завжди був прихильником здорового скептицизму, особливо у тому, що стосується наукових відкрить і досягнень. Але мушу визнати, що коли Df потрапив у поле мого зору, і я усвідомив, з чим маю справу, то був просто вражений і дещо шокований. Вряд чи буде перебільшенням сказати, що це справжня сенсація! Даруйте мені цей ліричний відступ, але я маю переконання, що якщо правильно використати дану інформацію, Df може викликати позитивний розголос про наше місто.
Література до теми:
1. Кондратов А. М, Шеворошкин В. В. Когда молчат письмена. Очерки древней Згеидьі. М., 1970.
2. Бартонек А. Златообильньїе Микеньї. М.,1991.
3. История древнего мира. Ранняя древность. М, 1989.
4. Неверов О. Л. Геммьі античного мира. М, 1983.