Кам’янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка

Вітаємо Вас на сайті нашої бібліотеки

Бібліотека

Наше місто

Дружко Марія

      
 «Я слухаю.
Я думаю.
Живу!
Несамохіть торкаю струни ліри.
Я  дихаю- життя п’янкі ефіри
Пробуджують уяви куряву.
Я сонцю довіряюся,
Вітрам, уранішнім трояндовим зірницям…
Та не прощаю гнів і жаль – на лицях,
Не забуваю холоду -  словам!».
(М. Дружко. «Живу»).

        Марія Дружко народилася в 1983 році в селищі Карнаухівка Дніпропетровської області. Закінчивши середню школу №38 із золотою медаллю, дівчина вступила до Дніпропетровського національного університету, закінчила його в 2005 р. Творчим стартом для Марії стало коло друзів у дніпропетровському дитячому кіноцентрі «Веснянка» та членство у Спілці творчо обдарованих дітей Дніпропетровщини. «У той період, — пригадує вона, — Ми брали участь у різних громадських та творчих заходах, їздили до Києва, Одеси та інших міст!». Тож не дивно, що Марія Дружко є лауреатом премії обласної державної адміністрації «Обдаровані діти — надія України» (1999, 2000 рр), лауреатом всеукраїнського літературно-мистецького віча «Собори наших душ» імені Олеся Гончара (1998, 1999, 2000рр.) та міжнародного конкурсу «Морський коньок» (1998 р); лауреатом обласної премії творчо обдарованої молоді ( 2003, 2004 рр.)
Паралельно з мандрами була наполеглива робота з дніпропетровськими письменниками, з-поміж яких значну роль у формуванні творчого досвіду Марії відіграв Микола Антонович Миколаєнко, мудрий учитель і порадник не одного вітчизняного письменника, добра і щедра людина з великим серцем, повним поезії та любові до ближнього. Відтак поступово, титла за титлою, народжувалися поезії Марії Дружко. І це незважаючи на значні проблеми зі здоров’ям. От що писав з цього приводу дніпропетровський поет Григорій Бідняк: «Вірші Марії Дружко з’явилися з безмежжя ночі. І це тому, що поетеса з п’яти років не бачить світу: ні неба, ні зірок, ні розквітлої яблуньки. Проте внутрішнім зором бачить все, що діється навколо. З дитинства пише вірші. Своєю поезією і саме через поезію Марійка прагне вирватись з безмежжя ночі, побачити світло сонця, чаруючу красу землі:
Нап’юся неба, надивлюся сонця, Забрьохаюсь у вранішній росі…
Не кожен зрячий спроможний так відчути навколишній світ. Надзвичайно багата уява Марійки народжує яскраві образи:
Розхлюпав ранок молоко туману, Стьмяніли зорі в глибині небес…
Дивуєшся не лише її поезії, а ще й тому, що ця дівчина чудово грає на роялі, сама пише музику. Марія Дружко має справжнє творче обдарування.
Сама ж Марія пише про своє життя так:

Коли сонних садів мандоліну
Юний Березень ніжно ладнав,
Принесла мене зграя шпачина
У відлуннях святешніх октав.

І хоч хуга світи заступила,
Крізь морозяні пальці її
Брунькувалась усе ж моя сила,
Проростали надії мої.

Споришевих стежок не шукаю,
Тільки ту, що від Бога дана,
Кропивою, гірким молочаєм
Поросла нехай густо вона…

Хай глуха озивається злива,
Серце гра на мажорах струні,
Бо життя — нерозгадане диво,
Бо мотиви шпачині в мені.

Вступ до Національної спілки письменників України, який відбувся у квітні 2003 року, письменниця сприймає, як нову сходинку на творчому шляху, сходинку але не фініш. «Сьогодні, коли за душею маю три поетичні збірки, я почала відчувати смак і до прози, — зізнається дівчина. — У житті є таке, що важко передати поетичним словом. До того ж, у прозі також є своя ритміка, мелодія. Щодо поезії, то й тут безмежний простір для пошуку, для створення нового у поєднанні з древнім». Серед новинок, представлених у доробку Марії Дружко, є розробка жанрів симфонії та сюїти у віршах. Як відомо, сюїта і симфонія — давні музичні жанри. Однак трансформація їх у словесне мистецтво — явище не таке вже й розповсюджене. Крім того, приклад Марійчиних літературних авторитетів (Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Марини Цвітаєвої, Володимира Маяковського) надихає її на нові творчі ідеї. «Вважаю, що для людини мистецтва найважливішим є рух вперед. — каже письменниця. — Про це, гадаю, не двозначно сказав ще Гете у своєму „Фаусті“. Якщо митець захоче зупинити мить, аби насолодитися досягнутим, неминуче настане його творчий крах».
Про тематичну своєрідність своєї поезії Марія Дружко пише : " Одним з головних завдань літератури я вважаю виховання свідомого громадянина своєї держави та людини гуманної, миролюбної. Тому-то пробую свої сили у громадський ліриці («Жорстокий рай», «Україні», «Триптих» тощо), тематика якої : виступ проти відмови від Батьківщини, корупції та розпалювання воєн. Крім того, приділяю увагу філософському спрямуванню творів — звідси і наявність поезій — медитацій спрямованих на переосмислення власного існування та життя оточуючих у контексті вічності, Всесвіту, де важко визначити грань між "Я" автора та ліричного героя («Божевільна», «Поет і свічка», «Сіва», «Казка», «Зерна», «Вогонь і сонях» тощо). Пошуки гармонії з природою спричинилися до написання творів у ключі пейзажної лірики, серед яких найяскравішим є «Симфонія в переспівах весни», а також «Світанкова проща», «Псалми світанню», «Диво», «Жмуток сонця шафранного». Основна тема цих творів — взаємозв’язок природи та внутрішнього світу людини. Дотримання традицій римування не перешкоджає мені урізноманітнювати поетичну форму творів. Тож, крім звичного катрена, послуговуюся сонетом, октавою, тріолетом ( «Цвітаєвські тріолети») та ін.
Важливими особливостями своєї творчості на даному етапі вважаю психологізм та глибоке поєднання слова і ритму — музики та поезії. Як результат — поява жанрів віршованої сюїти, симфонії у віршах".
Від себе додам, що Марія не зупиняється на ліричних жанрах, а розпочала освоювати епос — пише казки та оповідання для дітей і дорослих.
Керівник молодіжного літературно-мистецького клубу “ VIVART”.
Член Національної спілки письменників України.

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Дружко М. Журливі журавлі: Поезії — Дніпропетровськ : Поліграфіст.- 2000.- 30с.;
2. Дружко М. Сонячна соната: Поезії — Дніпропетровськ : Поліграфіст.- 2001.- 42с.;
3. Дружко М. Камертони душі: Поезії— Дніпропетровськ : ІМА-Прес.-2003.- 64с.
4. Дружко М. Казочка про рукавички /Мал.В.Грінченка.-Дніпропетровськ.-2005.
 
 
Відео:   Вірш "Атмосфера слова (читає автор -  Марія Дружко)
Фантазії. #атмосфераслова (читає автор -  Марія Дружко)

 

Дніпродзержинська Центральна Міська бібліотека ім.. Т.Г.Шевченка
 
Електронно-бібліографічний відділ
 
   "Я серцем бачу білий світ..."
 
Марія Дружко
 
Біобібліографічний покажчик 
 
          Дружко Марія Олександрівна народилася 1 березня 1983 р. в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області. У 1989 році пішла навчатися до ЗОШ №38, яку закінчила з відзнакою у 2000р. Закінчила факультет української філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. 
Почала писати вірші з п’яти років. З 14 років бере участь у різних літературних конкурсах. На одному з таких конкурсів, «Собори наших душ», дівчинка почула про поета-фронтовика Миколу Миколаєнка. Відправила йому свої вірші. З того все й почалося. Він дуже багато уваги приділив юному обдаруванню, дав зрозуміти: література – це велика праця, прагнення до професійних висот.
        Поетам Миколі Миколаєнку і Григорію Бідняку Марія завдячує появою першої книжки «Журливі журавлі», яку подаровано їй цими добродіями на день її народження. Пізніше М.Миколаєнко давав їй рекомендацію до Спілки письменників України. М.Дружко - член Національної Спілки письменників України з 2003 року. Йому Марія присвятила строки:
«Поета не возносьте до святих –
Не диво він і не магічна сила:
 Він полюбив болючіше за всіх,
 І та любов у нім заголосила.».
       Марія Дружко - переможниця багатьох юнацьких обласних та всеукраїнських літературних конкурсів, у тому числі україно-американського мистецького конкурсу ім. Марусі та Івана Гнип (2009). Лауреат премій облдержадміністрації “Обдаровані діти – надія України” (1999, 2000), міжнародної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара (2008), премії ім. В.Підмогильного. Нагороджена грантом губернатора Дніпропетровської області за громадську діяльність і активну життєву позицію (2004, 2005, 2008 рр.).
Має музичну освіту. Займається науковою, культурно-громадською і творчою діяльністю. Співучасниця обласного літературного об’єднання ім. П.Кононенка (Дніпропетровськ).
Керівник молодіжного літературно-мистецького клубу “VivArt” від дня його заснування у 2005 році (м. Дніпродзержинськ). Муза молодіжного культурного проекту “VivArt”, літературний редактор однойменного літературно-мистецького альманаху, газети та сайту клубу “VivArt”. За статутом «VivArt»  видає для автора його першу збірку, шукає кошти. Але щоб авторові було приділено час і зусилля, висувається єдина умова – що людина хоче професійно займатися літературою. Душею й розумом клубу лишається Марія Дружко – чарівна й розумна жінка. Світ навколо неї не застиг, а розвивається. Сама Марія пише українською мовою.
М.Дружко - співавтор літературно-мистецьких збірників “Собори наших душ” (1998 – 2001, Дніпропетровськ), “Весняний цвіт” (2003, Дніпродзержинськ), “Неопалима купина” (2004, Дніпропетровськ), “Ятрань” (2005, Київ), “Січеславці про Багряного” (2006, Дніпропетровськ), “Віварт” (2006, 2007, Дніпродзержинськ), “Україна є!” (2011, Дніпропетровськ). Також є і співавтором аудіокниги “Письменники Дніпропетровщини – шкільним бібліотекам” (2012, Дніпропетровськ).
Має публікації в альманахах, журналах та газетах “VivArt” (Дніпродзержинськ), “Січеслав” (Дніпропетровськ), “Бористен” (Дніпропетровськ), “Свічадо” (Дніпропетровськ), “Гранослов’є” (Київ), “Київська Русь” (Київ), “Дніпро” (Київ), “Свобода” (Філадельфія, США), “З душі та серця” (2011, Дніпропетровськ) та ін.
Її перу належать прозові твори: Єлена троянська, Жайворонки, Подаруй мені дім, Притча про ступку, Скрипаль, Таємниця троянди, Танцівниця, ,Із збірки Кліпсидра, Балада про скрипку, Вітрильник, Виправдання, Дари й удари, Елегія, Земля,  Кобза, Клепсидра, Мадам,  Маскарад І, Маскарад ІІ, Маскарад ІІІ, Маскарад ІV, Маскарад V, Ми - є !, Не Маргарита і не Майстер, Преферанс, Світанкова проща, Тенуто, Фантазія I Сентиментальна, Фантазія II Урочиста, Фантазія III Пікантна, Фантазія IV Романтична, Фантазія V Химерна, Фантазія VI Жартівлива, Фантазія VII Шалена, Шпачині мотиви.
Автор книг “Журливі журавлі” (2000, Дніпропетровськ), “Сонячна соната” (2001, Дніпропетровськ), “Камертони душі” (2003, Дніпропетровськ), “Казочка про рукавички” (2005, Дніпропетровськ), “Клепсидра” (2006, Дніпропетровськ).

Про автора

1. Дружко М. Сталася приємна подія – вийшла моя п’ята книжка // Зоря. – 2013. – 2 січня. – с.5.
2. Дружко М. О. /Прозаїки, поети, публіцисти… Дніпропетровська організація НСПУ: Наук. – допоміжн. Бібліограф. покажчик /Упорядник І. Голуб. – Дніпроперовськ: ДОУНБ. 2006. – с. 38.
3. Дружко М. Хочу – значит будет: [Интервью с поэтессой М.Дружко] // Событие. – 2009. - №8. – 25 февраля. – с.4.
4. Мещерякова О. «Казочка про рукавички»: (Нова книжка М.Дружко) // Вісті Придніпров’я. – 2005. – 15 грудня.
5. Прудченко В. Поезії палітра чарівна: [В обласному Палаці студентів відбулася зустріч молодих літераторів з членами НСПУ поетесами Л.Левченко і М.Дружко] // Вісті Придніпровя. – 2007. – 13 березня. – с.5.
6. Тарасюк Г.Високе світло майстра: (М.Дружко – лауреат Міжнародної недержавної українсько-німецької літературної премії ім.. О.Гончара за роман «Шейла» // Літературна Україна. – 2008. – 10 квітня. – с.1.
7. Чабан М. Людина прийшла у світ радіти життю і розвиватися, вважає поетеса і прозаїк Марія Дружко // Зоря. – 2012. – 11 серпня. – с.8.
Творчий спадок М.Дружко
1. Дружко М. Баллада про скрипку: Вірш //Ліхтарик. – 2006. – 23 червня. - №25. – с.6.
2. Дружко М. Вірші //В книзі «Весняний цвіт»: Збірник творів Дніпродзержинських поетів. – Дніпропетровськ, 2004. – 201 с.
3. Дружко М. День завтрашній нас манить звіддалік: Вірші // Vivart. – 2007. - №2. – с.40 – 44.
4. Дружко М. Жайворонки; Притча про ступку: Оповідання. //Факел. _ 2006. - № 1-2. – с. 95 – 99.
5. Дружко М. Зима: Вірш // Січеслав. – 2007 - №4. – с.8.
6. Дружко М. Камертони душі; Мій дім: [Вірші] // Січеслав. – 2012. - №1. – с.18.
7. Дружко М. Клепсидра: Поезії. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2006. – 64 с. (Молода муза).
8. Дружко М. Кобза: Вірші / Шевченкіана Придніпровя. Статті, нариси, поезія, проза, есеї, інтервю / Упорядники та автори предмови Л.Степовичка, М.Чабан. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2008. – с.183.
9. Дружко М. Мій дім; Жмуток сонця; Виправдання; Миє; Час – не вода: Вірші // Факел. – 2006. - № 1-2. – с.91 – 94.
10. Дружко М. Святешне: Вірші // Січеслав. – 2009. - №4. – с.28 – 30.
11. Дружко М. Симфонія в переспівах весни: Фрагменти // Свічадо. – 2006. №1. – с.79.
12. Дружко М. Сонячна соната: Поезії. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2001. – 48 с.
13. Дружко М. Шейла: Роман // Січеслав. – 2011. - №2. – с.65 – 91; - №3. - с.167 – 186.
 
Укладач:  Дмитрієва С.Є. бібліограф.