Кам’янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка

Вітаємо Вас на сайті нашої бібліотеки

Бібліотека

Наше місто

Стоянов Леонід

Леонід Дмитрович Стоянов народився в 1903 р. в м. Орлі. З 1925 року жив в Дніпродзержинську, працював на металургійному комбінаті ім. Ф. Дзержинського. На початку Великої Вітчизняної війни евакуював на Кавказ, а потім в Киргизію. У роки війни жив на Памірі, брав участь в будівництві гірських шляхів.
Леонід Дмитрович СТОЯНОВ автор повістей «На крыше мира»(1972 р.), «Синяя пиала» (1958 р.), «Они боролись за счастье»(1972 р.). 17 років очолював міське літературне об'єднання.
Похований у Дніпродзержинську.
Творчість Леоніда Стоянова добре знайома читачам Дніпродзержинська. Перші дві книги пригодницькі повісті про прикордонників. Сам письменник декілька років працював на Памірі в органах НКВД, часто доводилося бувати в горах, зустрічатися з прикордонниками. Так накопичився матеріал для цих повістей, які будуть перекладені болгарською мовою і видані в Софії.
Незабаром виник задум книги про Кам’янських більшовиків. У 1972 році вийшла з друку книга «Они боролись за счастье». Читачі тепло сприйняли цей твір: «Спасибо, и еще много раз спасибо от всех нас за доброе слово и добрую память о тех, кто погиб за свою Родину… Все знакомое, все близкое, и люди, и места, где происходили события», - пише Л. Д. Стоянову з Києва Марія Валентинівна Ковалевич, донька народного вчителя з Кам’янського Ковалевича, по-звірському убитого білогвардійцями, але до останньої хвилини зберіг людську гідність, і не підкорився ворогам.
Через багато років по тому, звернеться до автора із словами глибокої подяки сестра Харитонова – Катерина Михайлівна Харитонова: «От всей души благодарю вас за написанную Вами правдивую повесть. Когда я прочитала эту книгу, мне снова пришлось пережить тяжелые дни гражданской войны, когда потеряла любимого брата Ваню и его товарищей. Склоняю голову, но не только перед могилой героев, а и перед Вами, что собрали Вы так скрупулезно все материалы со всеми подробностями».
Будучи хворим, прикованим до ліжка, в основному, в стінах лікарні, Л. Д. Стоянов знайшов в собі сили закінчити книгу. І не тільки архівні дані допомогли йому в цьому, але і спогади учасників тих подій, які дбайливо зберігають в пам'яті пережите: «Их достойная высокого примера жизнь была беззаветно отдана народу. Они боролись за нашу свободу», - так завершує свій виступ їх товариш на траурному мітингу. «Гробы опустили в могилу под троекратные ружейные залпы. Так в центре бывшей базарной площади Каменского обрели вечный покой те, кто без колебаний отдал жизнь за свободу и счастье Родины. Люди! Придя к Прометею, склоните головы у могилы героев. Они ковали наше счастье!»
«Цветы расцветают у них на могилах
Гуляет пшеница по смертному полю
А люди не вправе, а люди не в силах
Забыть о героях, погибших за волю».
/ Ф. Исаев /

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Стоянов Л. Д. На крыше мира: Повесть.- Днепропетровск: Книгоиздат.-1956.- 272с.
2. Стоянов Л. Д. Синяя пиала: Повесть.- Дніпропетровськ: Промінь.-1958.-323с.
3. Стоянов Л. Д. Они боролись за счастье: Дніпропетровськ: Промінь.-1972.-239с.
* * *
Бєляєв В. Про книгу Стоянова Л.Д. «На крыше мира»//Днепровская правда.-1956.-12 апреля
Дащенко М. Пригодницька повість//Зоря.-1956.-2 березня
Бєляєв В. З когорти борців//Літ. Україна.-1973.-15 травня
Циганок Н. Книга знайшла своїх героїв //Дзержинець.-1972.-14 грудня