Берлін Євгеній народився в 1956 році в Дніпродзержинську. Лікар-хірург. У 1979 р. закінчив Вороніжський медичний інститут. Працював на Уралі, Північному Кавказі.

Автор книги віршів «Цена откровения»(1989), «Ближе к рассвету»(1983), «Предчувствие весны»(2000), учасник колективної збірки «Небо земли», «Весняний цвіт». Його вірші були опубліковані в журналі «Грани» видавництва «Посев» у Франкфурті на Майні.

Член Національного союза письменників України. Пише російською мовою.

Живе в Ізраїлі.

З Євгенієм Берліним я познайомився років п'ять тому. Коли його приймали в союз письменників. Треба сказати, що я по можливості уникаю зборів - у тому числі і письменницьких, - а тут пішов. Чому? Незадовго до цього я наткнувся на прізвище Берлін в знаменитому журналі "Грани", потім в не менш знаменитому "Гуманитарном фонде". А це, між іншим, багато про що говорить. "Гумфонд" - здається, єдина радянська газета, яка подобалася Бродському. Точніше - він радів віршам, там друкованим. Так. Так от в "Гранях" про Берлін повідомлялося, що він інженер і живе на Україні. Ну, я і подумав - чи не той це Берлін вирішив вступити в СП? А крім того, у мене не йшло з голови питання - а раптом він до того ж який-небудь родич сера Ісайї Берліна - блискучого філософа, колишнього президента Британської Академії наук, близького друга Ахматової і Бродського? Виявилося, до сера Ісайї Женя відношення не має, але вірші в "Гранях" - його. Хоча він і не інженер, а лікар. Хірург. Тоді ж я прочитав книги поета - "Цена откровения" і "Ближе к рассвету" - і зробив з ним програму на радіо DI. Розмовляти з поетом виявилося не менш цікаво, ніж читати його вірші. Не дарма, напевно, Біла Ахмадуліна дарувала йому книги і фотографії з автографами, не дарма писала листи Інна Кабиш. Про самі вірші, мабуть, говорити не буду. Чого про них говорити? Та ще прозою. Ось хіба що дві асоціації. З Блезом Паскалем, як це не дивно.

Паскаль вважав, що розваги відволікають нас, допомагаючи не відчувати наближення смерті. Людину ж він відчував між двома безоднями - нескінченністю і нікчемністю. На мій погляд, поезія Євгенія Берліна, по-перше, відволікає нас від розваг, допомагаючи не забувати про наближення і неминучість смерті, а по-друге, допомагає жити між цими двома безоднями. Причому не просто жити допомагає, допомагає рухатися. Від нікчемності - до нескінченності.

І ось ще що. Коли я читаю кращі вірші Євгенія Берліна, я розумію, наскільки прав був Йосип Бродський, сказавши: "Якщо випало в Імперії народитися / краще жити в глухій провінції біля моря". Правда, знаменитий поет не уявляв собі, що жити можна і в глухій провінції у Дніпродзержинського металургійного комбінату ДМК, що має з морем дуже мало загального.

Олександр Хургін

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Берлин Е.Г. Цена откровения.-Днепропетровск:Проминь.-1989.-54с.
2. Берлин Е.Г. Ближе к рассвету.- Днепропетровск.- Дніпро.-1993.-78с.
3. Берлин Е.Г. Предчувствие весны.-Днепропетровск,2000.-98с.
4. Берлин Е. Стихи//Антологія поезії Придніполв’я.- Дніпропетровськ.-1999.-с.:50-57
5. Берлин Е.Г. Вірші//Весняний цвіт.-Дніпропетровськ.,2005.