Федір Ісаев народився 19 лютого 1922 р. в селі Кудашевка Криничанського району на Дніпропетровщині. Після закінчення Божедарівської середньої школи жив і працював в Дніпродзержинську.

У роки Вітчизняної війни працював на будівництві Фархадської гідроелектростанції робітником, бійцем воєнізованої охорони, літпрацівником газети «Народная стройка».

Друкувався в журналах «Новый мир», «Всесвіт», «Вітчизна», «Україна», «Дніпро», »Прапор», «Жовтень», «Донбасс», «Зміна», «Ранок», в багатьох альманахах та збірках.

Член Союзу письменників СРСР з 1950 р.
Член національного Союзу письменників України.
Делегат VI з'їзду письменників України.

Федір ІСАЕВ – поет, автор декількох поетичних збірок, старий член нашого міського літературного об'єднання, багато років займався перекладами на українську мову віршів О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова.

Всього у нього в різні роки вийшло 15 збірок, об'єднані в 6-ти циклах віршів, відображають різносторонній світ поета. Це своєрідний поетичний вінок лілій – квітів чистоти та любові.

«Так будьте й ви ж, мої пісні,
Такі ж красиві, мої лілеї,
Світіть, перлисті та рясні,
Як роси ранку над землею,
Правдиві, мужні і ясні».

Під час Великої Вітчизняної війни, Федір Ісаєв працював на Фархадській ГЕС в Узбекистані. Але в думках він був зі своїми земляками в рідному Придніпров'ї, яким він присвятив цикл віршів.

«Істікши гарячою кров’ю
Прощався боєць із землею..
А ненька земля з любов’ю
Влила йому крові своєї
І вижив тоді він у полі,
І з пам’яті годину тієї не стерти.
Він визволив матір з неволі,
Вона ж його вирвала з смерті»
/«Єдність»/

Самовіддана праця, природа рідного краю, ніжні почуття до коханої – це далеко не вся тематика його творчості. Його вірші підкуповують ясністю форми, добротою, ніжністю:

Утопали в теплі жайворонки,
Підпливали хмаринки в сріблі,
І мов сонячні, чисті краплинки,
Зерна падали в лоно землі.
* * *

Не тихне пісня солов’їна –
Луна в гаю.
Туди піду і я зустріну
Любов мою.
Я задивлюсь в очей криниці,
Не випить їх!
Ти чарівніша від зірниці
Й пісень моїх.
О дай же, мила, теплі губи
Нехай нап’юсь.
В отих очах, до болю любих,
Хай утоплюсь!

До збірок віршів «Лірика» (1956 р.), «Світло Прометея» (1963 р.), «Грона щедрої осені» (1981 р.), «Окриленість» (1972 р.) додався ще один, який вийшов на російській мові у видавництві «Советский писатель», під назвою «Тропинка к людям». Це була значна подія не тільки для поета, але і для всього літературного об'єднання.

У віршах Ф. Ісаєва є поетична стежина до людей. Вона веде нас вранці українським степом, спускається до Дніпра, на милий серцю берег, де ростуть ромашки, полин. Натхненні мрії поета летять, як пташині зграї. Сувора пам'ять про війну, що залишила відмітину на гранітних скелях, зупиняє поета в роздумі…

Покатятся весны волна за волной,
И люди навеки покончат с войной,
Но горькую память о ней схоронит
Для наших потомков суровый гранит.

Дорога – всегда надежда, тревога и радость.
Куда зовет и увлекает? В апрель…
Ветка листы расправляет,
Палочкой, став дирижерской.
Мальчик – апрель управляет
Птичьей капеллой заморской.

Правда, адже красиво! Таких поетичних знахідок в збірці ми знаходимо не мало.

Збірка об'єднала 4 розділи: «Край мой барвинковый», «Звезда», «Вдвоем», «Светотени». Перевів вірші московський поет Гліб Еремєєв.

Земний шлях невтомного співця рідного краю закінчився 15 жовтня 2000 року.

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Ісаєв Ф. Г. Поетові: Вірші//Пам’яті Шевченка: Історично–літературний збірник. – Дніпропетровськ. – 1939. – 118 с.
2. Ісаєв Ф. Г. Придніпров’я: Поезії. –К.: Рад. письменник. – 1950. – 101 с.
3. Ісаєв Ф. Г. Лірика. – Дніпропетровськ: Облвидав. – 1956. – 84 с.
4. Ісаєв Ф. Г. Світло Прометея: Вірші //Заграви над Дніпром. – Дніпропетровськ. – 1959. – с.:3–9
5. Ісаєв Ф. Г. Червона калина: Поезії. – Дніпропетровськ. – 1960. – 52 с.
6. Ісаєв Ф. Г. Ровесники: Поезії. –К.: Молодь. – 1961. – 78 с.
7. Ісаєв Ф. Г. У похилій хаті: Вірші //Вінок великому кобзареві. – Дніпропетровськ. – 1961. – с.:69–70.
8. Ісаєв Ф. Г. Світло Прометея: Поезії. –К.: Держвидавництво художньої літератури. – 1963. – 98 с.
9. Ісаєв Ф. Г. Ріднокрай: Поезії. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1971. – 47 с.
10. Ісаєв Ф. Г. Окриленість: Поезії. –К.: Рад. письменник. – 1972. – 71 с.
11. Ісаєв Ф. Г. Хвилини: Вірші // Краю мій робітничий. – Дніпропетровськ. – 1972. – с.:108–111.
12. Ісаєв Ф. Г. Ветеран: Вірші //Юність моя комсомольська. – Дніпропетровськ. – 1978. – с.:144
13. Ісаєв Ф. Г. Грона щедрої осені: Поезії. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1981. –78 с.
14. Ісаєв Ф. Г. Лілеї: Поезії. –К.: Дніпро. – 1982. – 102 с.
15. Ісаєв Ф. Г. Тропинка к людям: Стихи //Переклад з української Г. Еремеева. –М.: Сов. писатель. – 1982. – 64 с.
16. Ісаєв Ф. Г. Фіалки в небі: вірші та поема. –К.: Рад. письменник. – 1986. – 101 с.
17. Ісаєв Ф. Г. Ріднокрай: Вибрані вірші, поеми, переклади: Друге видання, допрацьоване. – Дніпропетровськ: Пороги. – 1998. – 210 с.
18. Ісаєв Ф. Г. Вірші // Антологія поезії Придніпров'я. – Дніпропетровськ. – 1999. – с.:156–163
19. Ісаєв Ф. Г. Вірші //Весняний цвіт. – Дніпропетровськ: ІМА–прес. – 2004. – с.:3–7