Медвецький Адольф Денисович
(1913 - 2006)

Народився він 14 квітня 1913 року у Західній Білорусі в родині шляхтича-поміщика Дамаска Медвецького. Тут, у білоруському селі на Могилівщині,  пройшло його дитинство. Був він і шахтарем у Донбасі й робітником на рибній фабриці у Москві. Пережив страшні події голоду на Кубані, звідки переїхав до Дніпродзержинська, який став його другою батьківщиною.  Працював різальником металу у листопрокатному цеху металургійного заводу ім. Дзержинського. Товариші поважали тихого, сором’язливого хлопця, щиро захоплювались його художницькими здібностями. І прохали щось намалювати. Таке тепле, безпосереднє ставлення з боку робітників відігрівало душу, зміцнювало віру у здійснення заповітної мрії – стати художником.

1937 рік. У Дніпродзержинську відкривається перша художня майстерня. Медвецький звертається до її керівника Дмитра Денисовича Кічка з проханням взяти його на роботу і умовив того дати йому завдання. Воно було воно не з легких: за п’ять днів зробити копію картини. Працював без відпочинку і закінчивши роботу, отримав від Дмитра Денисовича схвальний відгук. Так Медвецький почав працювати у пейзажному цеху художньої майстерні. Замовлень було багато, часу завжди обмаль, але художник працював з таким натхненням, що сам дивувався, звідки сили беруться.  1941 рік. В Дніпродзержинську його застала війна. 1942 року за рознарядкою біржі праці його разом з іншою молоддю вивезли на роботи до Німеччини, в село Оберкохен. Сюди ж, з Курської області привезли 21-річну Марію Должикову. Між ними зав’язалися близькі стосунки, і в 1943 році вони одружилися. Визволили остарбайтерів американці. Художник вирішив повернутись до Дніпродзержинська. Тут він і після війни продовжував малювати.… Роки і досвід зробили Медвецького справжнім майстром. Його картини, зібрані воєдино, відтворюють розмаїття і багатство оточуючого нас світу. Кожна картина – ніби відчутний дотик до тієї краси і величі, що мимоволі змушує трепетати серця, приносить найвищу естетичну насолоду. На полотнах митця – буяння світла, ніжний подих вітерця, і ніби відчуваєш пахощі сирої землі, свіжого сіна, дніпрової води. Центральною темою пейзажів художника є змалювання своєрідних недоторканих куточків природи, і це особливо позначилось у картинах «Дубки», «Ранок у лісі», «Дорога в Курилівку», «Осінь в Кривці», «Дніпрова затока». 

«Мене однаково хвилюють і полонять творчу уяву,-говорив Адольф Денисович,- і білоруські берізки, і українські тополі. Всюди знаходжу сюжети для пейзажних замальовок. Та найбільше за все вабить земля в різні пори  року. Це, мабуть, від мого селянського першороду…». Він добре знає сільське життя, тонко його відчуває. Це знайшло відображення на полотнах «Скиртування», «Вітряки», «Льон у цвіту», «Край села», «Колгоспне поле». 

В творчій  біографії художника є значний і плідний період, який тісно пов’язаний з індустріальним пейзажем. Про найважливіші будови міста розповідають роботи «Індустріальний Дніпродзержинськ», «Дніпрогес будується», «Будівництво водоканалу». Деякі з картин А. Д. Медвецького представляють і неабияку історичну цінність, бо ідтворюють ті куточки  нашого міста, де нині побудовані нові підприємста чи житлові масиви.. До них, зокрема, належать картини «Берег Дніпра» (зараз на цьому місці штучне водосховище), «Стара пошта», «Дорога до цемзаводу». У творчому доробку кожного митця є найулюбленіший твір, робота над яким, як правило, була пов’язана з болісними пошуками. Таким твором для А. Д. Медвецького стала картина «Реве та стогне Дніпр широкий…», створена напередодні 150-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. «До цієї знаменної дати,- згадував Адольф Денисович,- художній фонд запропонував підготувати творчі роботи на відповідну тему. Можливість внести і свою частку в данину всенародної шани великому Кобзарю схвилювала, зворушила.  Йшов додому, а в думці було одне: яку тему обрати для майбутнього полотна? Була холодна, вітряна ніч, гілки дерев погойдувалися у якомусь фантастичному танці. Пам’ять блискавкою висвітлила безсмертні шевченківські рядки: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива…». І таке відчуття з’явилося, ніби на крилах лечу над сивим  Славутичем…Перший етюд зробив на єдиному пориванні, але то був лише звичайний прояв почуттів. Потрібної ж кольорової гами довго не вдавалося віднайти. І лише після шостого чи сьомого етюда розпочалася основна робота над картиною. Скільки років минуло з часу створення цього полотна , а воно і досі хвилює». Втім, є у живописця й роботи, сюжетно з нашим містом не пов’язані: «Заріччя - Біла Церква», «В околицях села Волчкова», «Біля могили невідомого солдата». На думку відомої художниці Валентини Лаушкіної, пейзажі А. Д. Медвецького є справжніми творами мистецтва, і мають велику художню цінність, а самого Адольфа Денисовича можна поставити в ряд найбільш видатних живописців, принаймі, нашого міста.  Але за життя в художника, що не мав спеціальної освіти і не був членом Спілки художників СРСР чи України, не було можливості організовувати персональні виставки. «Готую серію пейзажів, призначених Дніпродзержинську. Хочу відтворити могутність і величність сьогоднішнього індустріального міста. Мрію про персональну виставку»,- ділився він своїми творчими задумами.  Завдяки наполегливості його товариша, викладача музичного училища Б. П. Мельниченка, персональна виставка Адольфа Денисовича, на якій було представлено 75 картин і 25 етюдів, була відкрита в Дніпродзержинську в 1989 році, коли йому було вже за сімдесят. А всього виставок художника, за його довгу творчу діяльність, було лише дві. Твори А. Д. Медвецького відзначаються реалістичністю, оптимізмом, позначені душевною теплотою автора. Вони закликають глядачів бути добрішими, берегти, охороняти й примножувати красу рідного краю. 

Бібліографія:

1.  Яценко Л., Слоневский А. Дух ушедшей эпохи. Каменское - Днепродзержинск 1917- 1953 годы: Воспоминания, очерки документы. – Дніпродзержинськ: Видавничий дім «Андрій», 2007. – с. 262-266.
2. Слонєвський О., Мороз О. М. Удивительная жизнь художника Медвецкого // История в лицах, или Портретная галерея Каменского – Днепродзержинска: Новеллы и очерки.- з-е издание, доп. – Днепродзержинск: Издательский дом «Андрей»: 2013. – с. 231-237.
3. Слонєвський О. Невідомий майстер Адольф Медвецький //Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2013 рік: Бібліограф. видання / Упоряд. І Голуб. –Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2012. – с. 74-76.
4. Слоневский А. Удивительная жизнь художника Адольфа Медвецкого // Ижица. – 2007.-22 июня. – с. 8-9
5. Слоневский А. Спустя 65 лет картина Адольфа Медвецкого прибыла из Германии в Днепродзержинск // Ижица. – 2007. – 6 июля . – с.8
6. Мельниченко Б. Сто робіт живописця //Дзержинець. – 1989. – 25 серпня.
7. Шатковська Л. Ріднокрай- любов і натхнення // Дзержинець. – 1984. – 4 квітня.