Кам’янська міська бібліотека ім Т.Г. Шевченка

Вітаємо Вас на сайті нашої бібліотеки

Бібліотека

Наше місто

Ліна Костенко

Дніпродзержинська Центральна міська бібліотека
ім. Т.Г.Шевченка
 
 
 
 Берегиня української літератури 
 
Біобібліографічний покажчик

          
"Ліна Костенко – великий поет
пророчої місії свого народу.
Написані нею книги волають про свободу –
вони просяться до читача".
 

Микола Жулинський

  
          Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів.  У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінованого поля, по якому доводилося ходити, і про перший - написаний в окопі - вірш. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом - у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. Органічна відстороненість від імпульсів суєтної «злободенності», а натомість чутливе сприйняття й переживання великих моральних і громадянських проблем та запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура письма, незалежність голосу і виразно вгадувана вже масштабність творчої особистості – все це відразу ж привернуло увагу читачів, спраглих слова чесного і яскравого.
          Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали не буденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток. Творчий розвиток Ліни Костенко - поетеси гострої думки і палкого темпераменту - не був позбавлений ускладнюючих моментів.
          Під час розпочатої з ініціативи М.Хрущова погромної ідеологічної кампанії, фальшиво названої «боротьбою з абстракціонізмом і формалізмом», Ліну Костенко звинувачено в «ідейній нечіткості». Її імя називається серед трійки молодих поетів (М.Вінграновський, І.Драч, Л.Костенко), «чиї формальні викрутаси зі словом неодмінно призводять до викривлення і затуманення ідейно-художнього змісту творів». Оскільки Ліна Костенко не тільки не виявляла бажання «виправитися», а й дедалі виразніше стверджувалася в незалежній творчій і громадянській позиції, то її поезія стала предметом особливих зацікавлень політичної цензури. Незважаючи на схвальні або й захоплені відгуки найавторитетніших майстрів слова (М.Бажан, Л.Первомайський та ін..), її твори дедалі рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна, але жорстка заборона. Збірки «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» були зняті з виробництва, історичний роман «Маруся Чурай» - затриманий на багато років. Після «Мандрівок серця» наступна книжка – «Над берегами вічної ріки» з’явилася тільки 1977-го, через шістнадцять років, за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
           У ці роки вірші Л.Костенко публікували журнали в Чехословаччині, ґазети в Польщі, і тільки зрідка в Україні. Її вірші ходять у самвидаві. 
          1965-го Ліна Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтеліґенції. Була присутня на суді над М.Осадчим і М.Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями Л.Костенко кинула їм квіти. Разом з І.Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б.Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення. У Спілці письменників України (СПУ) в травні 1966-го, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Л.Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І.Світличного, П.Заливаху, М.Косіва і Б.Гориня.
       У 1968 р. Л.Костенко пише листи на захист В.Чорновола у відповідь на наклеп на нього в ґазеті «Літературна Україна». Після цього ім’я Л.Костенко в радянській пресі не згадується. «Пасаж мовчання» стає повним. Л.Костенко працює «в шухляду», проявляючи твердість і безкомпромісність: жодного слова на славу КПРС, Леніна вона не написала.
          1973 р. Л.Костенко потрапила в «чорні списки», складені секретарем ЦК КПУ з ідеології В.Маланчуком. Тільки в 1977р. виходить збірка віршів «Над берегами вічної ріки» і в 1979, за спеціальною постановою Президії СПУ, - надрукований історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років.
       Роман приніс Л.Костенко справді всенародну славу. Разом зі збіркою «Неповторність» (1980) він 1987р. був відзначений Державною премією ім.Т.Шевченка. Виходять збірки віршів «Сад нетанучих скульптур» (1987), книга для дітей «Бузиновий цар»(1987), «Вибране» (1989).
              Прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства...
               Пошук цей нерідко пов’язаний з «інтенсивним переживанням культури», а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. Спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії Ліни Костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси - досконалості, затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність...
           Ліна Костенко бере з історії не минуще, а вічне… Звідси, зокрема й висока питома кожного слова; поетична мова раз у раз згущується в афоризми, сповнені мудрості, притаманні небагатьом, а не просто дотепности, досяжної для всякого жвавого розуму. У літературах  світу не так багато є епічних творів, сюжетом яких була б не перемога, а поразка героя чи нації.
          А тепер – історичний роман Ліни Костенко «Берестечко». Нещасливий для Хмельницького й козаків, програний бій під Берестечком, що так несподівано урвав низку блискучих перемог, гірко озвався в свідомості сучасників і нащадків; фактичний малюнок трагедії відтворено в багатьох історичних описах. Але й у пам’яті народу, і в працях авторитетних дослідників Берестечко поставало як епізод. Інакше подивилася на Берестечко Ліна Костенко. У неї Берестечко – узагальнений образ національної історичної поразки, проектований і на минулі, й на майбутні часи. З осягненням її причин, наслідків, уроків. Але також і неминучості подолання поразки – у вимірах політичної реальності й ментальності народу. Богдан Хмельницький, яким ми його бачимо в «Берестечку», думанням і почуванням незрівнянно багатший, ніж у працях істориків, які залежать від фактичного матеріалу і можуть оперувати лише документально зафіксованими діями, вчинками та висловлюваними. Але сила поетичної інтуїції та уяви така, що саме цей Богдан Хмельницький здається істинним.
             Ще один роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», що вийшов наприкінці 2010 р., буквально збурив свідомість українського читача, про що свідчать переповнені зали на зустрічах із письменницею. Поетеса писала свої «записки» майже 10 років.
          У романі описується період президентства Кучми та Помаранчева революція. Головний герой роману, 35-річний програміст за освітою, який проте займається обслуговуванням комп'ютерів, а не програмування. Познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще під час Революції на граніті. Його батько - відомий перекладач, шістдесятник, що має нову молоду дружину та дуже інтровертованого сина, який фігурує під прізвиськом Тінейджер. Дружина головного героя - філолог, дослідник Гоголя. Син навчається в школі й товаришує з сусідом Борькою, сином «нового українця». Головний герой веде так звані «Записки», занотовуючи всі катастрофи, замахи, вбивства (наприклад, цинічне вбивство польською поліцією українця Сергія Кудрі) і скандали, про які дізнається з новин. Таким чином він намагається дати вихід своїм емоціями у скорумпованій атмосфері режиму Кучми і не скотитися до повного цинізму. Паралельно в записках знаходять своє відображення часом проблематичні стосунки головного героя зі своєю дружиною. Загальний іронічний, песимістичний, скептичний, часом знущальний тон записок під кінець кардинально міняється, коли герой переживає емоційно напружені події Помаранчевої революції.
        Саме в романі Л.Костенко найбільш чітко й масштабно дано діагноз сучасному українському суспільству, зображено світовий контекст і вказано продуктивні шляхи виходу з катастрофічної ситуації. Події у творі закінчуються 2004 роком, але ситуація року 2011 – систематичне переслідування представників опозиційних партій та активістів громадських організацій, масові політичні арешти молодих патріотів, допити і залякування підприємців, учених, журналістів, новітня русифікація вищої та середньої школи, тотальне зубожіння народу та ін.. – викликає почуття жалю. Варто подякувати авторці за перерване багатолітнє мовчання, за чудовий подарунок українському читачеві – роман опору, за те, що кожним своїм словом «вивозить з бруду цей потворний час».
        Бо, як слушно писав П.Скунць,
                                   «…сьогодні
                                                          Україна
                                                                         – Ліна». 

ТВОРЧИЙ СПАДОК ЛІНИ КОСТЕНКО

  1. Костенко Л.В. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 539 с.
  2. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала //Українська мова й література. – 2000. - №3. – с.4.
  3. Костенко Л. Княжа гора: Вірші //Слово і час. – 1999. – 33. – с.3.
  4. Костенко Л. Записки українського самашедшого. – К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011. – 416 с.
  5. Костенко Л. Маруся Чурай: Історичний роман у віршах. – К.: Дніпро, 1982. – 135 с.
  6. Костенко Л. Поезії; уривок з історичного роману у віршах «Маруся Чурай»; Гінець до гетьмана //Дивослово. – 2000. - №3.
  7. Костенко Л. Поезія //Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: У 2 кн. – Кн..2 /За ред. М.М.Конончука. – К.: Твім. Інтер, 1998. – с. 391 - 422.
  8. Костенко Л. Поезія // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Кн..3. – с.200 – 215.
  9. Костенко Л. Черный сон веков не сбудется //Дружба народов. – 2003. - №2. – с.119-123.
  10. Поезія.: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. – К.: Наукова думка, 2001. – 272 с.

ЛІТЕРАТУРА ПРО АВТОРА

  1. Базилевський В. Ліна Костенко. Поезія як мислення // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Кн..3. – с.182 – 197.
  2. Берегиня української літератури (Ліна Костенко) //Українська література: Підручник /За заг. ред. Р.В.Мовчан – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 369 – 386.
  3. Брюховецький В.С. Ліна Костенко. Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990. – 262 с.
  4. Задорожна Л.М. Ліна Костенко //Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: У 2 кн. – Кн.2 /За ред. М.М.Конончука. – К.: Твім. Інтер, 1998. – с. 387 – 390.
  5. Ковалевський О.В. Ліна Костенко. Нарис творчо-світоглядної біографії. – Х.: Прапор, 2004. – 192 с.
  6. Симоненко В. Краса без красивостей // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Кн..3. – с.198 – 200.
  7. Слабошпицький М. Ліна Костенко. // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.2: Друга половина ХХ ст. Підручник /За ред. В.Г.Дончика. – К.: Либідь, 1988. – с. 120 – 125.

*****************

  1. Андрусенко В. Кодекс честі як імператив життя (На прикладі життя і творчості Л.Костенко) //Дивослово. – 2003. - №3.
  2. Бажан М. Поема про кохання та безсмертя [Ліна Костенко] //Дивослово. – 2005. - №3. – с.53-54.
  3. Бакутенко О. «У майбутнього слух абсолютний (Ліна Костенко) // Українська літературна газета. – 2010. - №6. – с.1,6.
  4. Башкирова О. Статуя в художній системі драматичної поеми Ліни Костенко «Сніг у Флоренції» //Слово і час. – 2006. - №11. – с.20-24.
  5. Безп’ятчук Ж. Дорога від Лубен до Києва, або шлях національної солідаризації (До 75-річчя від дня народження Ліни Костенко) //Українська культура. – 2005. - №3/4. – с.6 – 7.
  6. Бойко О. Нев’янучий сад поезії Ліни Костенко //Дивослово. – 2010. - №8. – с.16 – 20.
  7. Бондаренко А. Усі вже звикли – геніїв немає: [Поетичний цикл Л.Костенко «Силуети»] //Урок української. – 2004. - №8/9. – с.24 – 28.
  8. Бондаренко С. Ліна Костенко: «Виколупую з-під льоду свій народ» // Віче. – 2010. - №5. – с.56 – 59.
  9. Бондаренко Ю. Зіставлення художньо-історичного мислення письменників на уроках літератури (твори про Марусю Чурай) //Українська мова і література в школі. – 2005. - №2. – с.30 – 35.
  10. Бондаренко Ю. Людина – центр історії в романі Л.Костенко «Берестечко» //Урок української. – 2004. - №11/12. – с.26 – 30.
  11. Бондаренко Ю. Тут споконвіку скрізь лилася кров: [Картини національної трагедії України в романі Л.Костенко «Маруся Чурай»] //Українська література. – 2000. – № 6. – с.9 – 14.
  12. Гойденко О. Ліна Костенко: життя у слові //Порадниця. – 2010. – 18 березня. – с.1, 2.
  13. Голуб Л. Ліна Костенко: мудрість народжена багатством серця (Учительські роздуми) // Українська мова і література. – 2009. - №1. – с.60 - 65.
  14. Деркач О. «Гармонія крізь тугу дисонансів…» (Творчість Ліни Костенко) //Українська мова й література. – 2010. - №3. – с.97 – 103.
  15. Дзюба І. Л.Костенко: В глухі часи загострюється слух…//Літературна газета. – 2010. – 18 березня. – с.1.
  16. Дзюба І. Пишеться «Велика книга нашого народу» (Ліна Костенко) //Сучасність. – 2010. - №4. – с.80 – 106.
  17. Дроздовський Д. «З суми безконечно малих виникає безконечно велике…» (До 80-річчя Ліни Костенко) //Українська мова й література. – 2010. - №3. - с.70 – 83.
  18. Жулинський М. Їх благословив Господь [Л.Костенко] //Україна. – 2005. - №2/3. – с.69 – 70.
  19. Жулинський М. Лицарство Духа: Про творчість Л.Костенко //Вітчизна. – 2000. – № 3/4.
  20. Ковалевський О. Поет і влада: Л.Костенко в світоглядному контексті шістдесятництва //Київ. – 2003. - №11/12.
  21. Ковалевський О. Український комплекс… [Ліро-епічні твори Л.Костенко] // Київ. – 2005. - №2. – с.144 – 150.
  22. Кудрявцев м, Митець і час: ідейна проблематика поетичної драми Ліни Костенко //Дивослово. – 1998. - №8. – с.11 – 12.
  23. Левченко Г. Необароковий діаріуш людства Ліни Костенко //Слово і час. – 2011. - №5. – с.84 – 88.
  24. Легенда: До ювілею Ліни Костенко //Українська культура. – 2000. - №3. – с.2 – 3.
  25. Мануйлова О. Розкриваючи внутрішній світ людини (Особливості творення портрету героя інтимної лірики Ліни Костенко з погляду художньої предметності) // Українська мова й література. – 2009. - №7/8. – с.83 – 93.
  26. Мовчун А. Ліна Костенко //Початкова школа. – 2003. - №7. – с.53 – 56.
  27. Наєнко М. Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить… [Творчість Л.Костенко] //Віче. – 2006. - №5/6. – с.26 – 28.
  28. Отрошенко Ю. Пісні Марусі Чурай і сучасність //Українська культура. – 2007. - №6. – 36 – 38.
  29. Павленко М. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Маруся Чурай» Ліни Костенко як перегук епох та літературних поколінь (Спроба порівняльного аналізу) //Українська мова і література. – 2009. - №1. – с.66 – 83.
  30. Павлів І. «Нерівність душ – це гірше, ніж майна!» (Урок-гендерне дослідження за романом «Маруся Чурай») //Дивослово. – 2010. - №3. – с.46 – 50.
  31. Панченко В. Самотність на верхів’ях ( Поезія Ліни Костенко в часи «відлиги» і «заморозків») // День. – 2004. – 30 липня. – с. 18 – 19; Диво слово. – 2005. - №3. – с. 54 - 59.
  32. Панченко В. «Поразка – це наука…» (Роман Л.Костенко «Берестечко») // Дивослово. – 2010. - №3. – с.39 – 43.
  33. Пісківець Т. Зіткнення унікальності і буденності (Урок вивчення поезії Ліни Костенко) //Дивослово. – 2010. - №3. – с.44 – 45.
  34. Побідаш І. Давидові псалми в українському переспіві Ліни Костенко) //Українська мова й література. – 2010. - №3. – с.104 – 107.
  35. Ромащенко Л. Минуле – урок для сучасності, проекція на майбутнє: Ліна Костенко «Берестечко» //Українська література. – 2000. - №5.
  36. Ротач П. Джерело міфу про Марусю Чурай і сучасна інтерпретація цього образу //Народна творчість та етнографія. – 2001. - №5/6.
  37. Решодько Л. «Це голос наш. Це – пісня. Це – душа» (Літературно-музична композиція за романом Ліни Костенко «Маруся Чурай») //Дивослово. – 2008. - №11. – с.27 – 29.
  38. Савка М. Життя на барикадах поезії: (Життя і творчість Л.Костенко) //Дивослово. – 2005. - №3. – с.60 – 63.
  39. Саєнко В. Крізь роки і печалі: До літературного портрету Ліни Костенко //Київ. – 2005. - №3. – с.140.
  40. Сизоненко О. Зоря і хрест Ліни Костенко: Есе //Дніпро. – 2005. - №3/4. – с.2 – 10.
  41. Савицька Л. О скільки слів і скільки снів мені наснилося (Творчість Л.Костенко) //Дивослово. – 2000. - №3.
  42. Степаненко М. Коло Марусі Чурай: (Про життя і долю Марусі Чурай) //Сучасність. – 2006. - №11 – 12. – с.130 – 139; Народна творчість та етнографія. – 2008. - №1. – с.37 – 44.
  43. Унгурян О. Л.Костенко: 12 фактов из жизни //Факты. – 2005. – 19 марта.
  44. Чекан О. Ліна Костенко: дотик до душі //Україна і світ сьогодні. – 2000. - №23. – с.12.
  45. Чумак Т. «Вже почалось, мабуть, майбутнє…» (Урок – читацька конференція за творчістю Ліни Костенко) // Українська мова й література. – 2010. - №3. – с.84 – 96.
  46. Чумак Т. «Моя любов, я перед тобою…» (Літературно-мистецька вітальня, присвячена вивченню інтимної лірики Ліни Костенко) //Українська мова й література. – 2011. - №3. – с.9 – 16.
  47. Югов В. Крізь терни - до зірок!.. (Життя і творчість Ліни Костенко) // Голос України. – 2007. – 8 грудня. – с.12 – 13.
  48. Яновська Л. Щоб ми були безсмертні, бо щасливі: Ліна Костенко //Урядовий кур’єр. – 2011. – 9 лютого. – с.17.

Укладач:  Дмитрієва, С.Є., бібліограф.