Дніпродзержинська центральна міська бібліотека ім. Т.Г.Шевченка

Відділ абонементу

Духовний космос

Валерія Шевчука

Біобібліографічний покажчик

Дніпродзержинськ

2012

          Валерій Шевчук — прозаїк, драматург, літературознавець, перекладач, історик — працює в українській літературі вже півстоліття. Він — письменник франківської працездатності: творчий доробок його — близько 80 творів — подиву гідний. З-поміж десятків книг художньої прози — збірки оповідань: "Серед тижня" (1967), "Вечір святої осені" (1969), "Долина джерел" (1981), "Панна квітів" (казки для дітей, 1990), "У череві апокаліптичного звіра" (1995); збірки повістей: "Набережна, 12. Середохрестя" (1968), "Крик півня на світанку" (1979), "Маленьке вечірнє інтермеццо" (1984), "Камінна луна" (1987), "Птахи з невидимого острова" (1989), "Жінка-змія" (1998), "Біс плоті" (1999); романів: "На полі смиренному" (1983), "Дім на горі" (1983), "Мисленне дерево" (роман-есе, 1989), "Дзиґар одвічний" (1990), "Стежка в траві. Житомирська сага" (у 2-х томах, 1994), "Око прірви" (1996), "Юнаки з вогненної пічі"(1999), "Привид мертвого дому" (2005) та ін.
          Між першою його книжкою і найостаннішою — десятиліття пізнання людської психіки, найтонших порухів душі, сходження до найглибших таємниць людського світовідчуття. А ще ж у його доробку — ціла низка історичних романів, з-поміж яких такі відомі, як "На полі смиренному", "Дім на горі" (1983), "Три листки за вікном" (1986), а також об'єднані у своєрідний філософський цикл повісті: "Птахи з невидимого острова", "Сповідь", "Мор", написані у жанрі історичної фантастики, видані однією книжкою (1990), й опубліковані в пізнішому часі повісті: "Початок жаху" (1993), "У пащу дракона" (1994) та багато інших.
          В. Шевчук, як дослідник давньої української літератури видав (упо¬рядкування, переклади) книги Г. Сковороди: "Сад Пісень" (1968), "Твори" (в 2 т., 1994) "Твори" (1996); збірки-антології: "Аполлонова лютня" (1982), "Пісні Купідона (1994), "Антологія української поезії" (Т. 1, 1984), "Мар¬сове поле" (у 2 т., 1988, 1989); а також "Твори" І. Вишенського (1986), "Лі¬топис" С. Величка (у 2 т., 1991), "Катехизис" П. Могили (1996), "Київський Атеней. Мистецьке життя в Києві в XVII—XVIII століттях" та ін. Зна¬менною подією у дослідницькій долі письменника стала публікація — спершу в журнальному варіанті, а потім й окремим виданням ґрунтовного й обширного дослідження "Муза Роксоланська. Українська література XVI—XVIII століть" (у 2 т., 2004—2005). Так само підсумком тривалої праці В. Шевчука стала й щойно видана праця "Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима" (вид-во "Пульсари", 2008).
          З передмовами В. Шевчука та за його упорядкуванням побачили світ такі видання: Філянський М. Поезії (1988), Підмогильний В. Місто (1989), Грінченко Б. Казки (1990, 1991), Дерево пам'яті: книга історичних оповідань (Т. 1, 2, 4 — 1990, 1992, 1995); Українська хата, поезії 1909—1914 (1990); Коцюбинський М. що записано в книгу життя (1994) й багато ін.
          У доробку Валерія Олександровича також літературознавчі праці: "Дорога в тисячу років" (1990), "Із вершин та низин: Книга цікавих фактів із історії української літератури" (1990), "Доля: Книга про Т. Шевченка в образах та фактах (у співавторстві, 1993), "Енеїда І. Котляревського в сис¬темі літератури українського бароко" (1998). Як історик, Валерій Шевчук видав фундаментальну монографію "Козацька держава" (1995), упоряд¬кував книги "Іван Мазепа" (1992), "Самійло Кішка" (1993) та ін. Написав низку літературознавчих та історичних статей (понад півтисячі).
          Ряд романів, повістей та оповідання друкувалися у 90-ті роки XX ст. у часописах, а потім і окремими книгами. Серед найповажніших останніх видань можна назвати роман-квінтет "Привид мертвого дому" (вид-во "Пульсари", 2005), де ціла низка раніше написаних творів узгоджується однією наскрізною концепцією: концепцією світовідчуття людини кінця XX століття з його метафорою "мертвого дому".
          На сюжети творів Валерія Шевчука поставлено п'ять художніх філь¬мів. У театрах Києва та Львова йдуть його п'єси. Він лауреат низки літе¬ратурних премій: Національної премії України імені Тараса Шевченка, Фонду родини Антоновичів (СІНА), літературних премій ім. С. Маланюка, Олени Пчілки, І. Огієнка, О. Копиленка, журналів "Київська старовина", "Україна", "Дніпро", "Березіль". Має звання заслуженого діяча польської культури (за переклади творів Я. Івашкевича та К. Галчинського). Твори перекладалися на 21 мову народів світу.
          Народився Валерій Олександрович Шевчук в м. Житомирі. Закін¬чив історико-філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Деякий час працював у науково-методичному відділі музеєзнавства історичного музею у Києво-Печерській лаврі, згодом — у видавництві "Молодь". Після вступу до СПУ обрав долю професійного літератора.
          У велику літературу Валерій Шевчук увійшов фактично 1962 року разом із іншими письменниками - шістдесятниками завдяки публікаціям у журналі "Вітчизна" та в "Літературній газеті" (пізніше — "Літературна Україна"), де 20 лютого було вміщено окрему сторінку Шевчукової прози, яка відразу засвідчила неподібність автора до інших українських радянських письменників, "покликаних" оспівувати соціалістичну дійсність.
          Здатність до самозречення, вивищення над догмами тоталітарного світу, внутрішня свобода творити без жодних озирань на офіційні приписи явила нам письменника, закоріненого своїм словом у традицію національну й водночас у набутки модерної прози, напрацьованої західноєвропейською літературою.
          Усі названі твори, що прийшли до читача у різні роки, найчастіше — з великим запізненням у часі, вибудовують цілісну систему філософського осягнення буття української людини, пізнання її ментальності крізь епохи й часи — на її тисячолітньому шляху, адже письменник публікує свої твори паралельно як на історичну, так і на сучасну тематику, перекидаючи умовні містки через епохи, створюючи певні перегуки й асоціації, ведучи тим самим своєрідний діалог епох, у центрі якого завше українська людина, яка через болючі пошуки сенсу буття йде до самої себе.
          Сам Валерій Шевчук поставив собі цілком конкретну всеосяжну мету: "Наш розвиток, як homo sapiens, має свою неповторну історію — людина створювала свій морально-етичний кодекс важко, переходячи через море бід, через жорстокість, дикість, біду, нещастя, водночас вона не забувала про розум, добротворення, красу, любов, віру, сподівання — всі оці тисячі років мільйони індивідуальностей боролися, падали, гинули, зводилися, будували і руйнували не тільки матеріальні цінності, але й себе, свою суть, свою духовну структуру — тільки при цій умові мій народ зміг вижити і скласти в сучасності живу, наявну реальність. Я хочу в міру сили своєї в цьому розібратися. Я хочу серйозно, уважно простежити оце зростання духовності історично. Не хочу вживати тільки рожевих чи тільки темних барв — бажаю у цій своїй мандрівці по віках бути максимально чесним. Той тип, який я вибрав для свого спостереження — людина неординарна. Але, як правило, вона не належить до вершителів доль, до сильних світу цього, вона з тих, про кого не пишуть монографій, однак, як мені здається, вона з тих, завдяки кому творилося те високе й добре, що гуманізує людську істоту, що підносить її. Отже, людина розумна і її боротьба, війна із злом у собі, у навколишньому оточенні, де вона, можливо, не завжди перемагає, де вона навіть гине переможена ("Місячний біль", "Ліс людей..." — автор) — це тоді, коли міра злого переходить у ній належні межі, але яка певною мірою спричинилася до того, що homo sapiens нашого народу все таки історично переміг".
          Умовно у творчості Валерія Шевчука можна виділити три основні напрями: історична проза; твори, що відображають сучасне життя, виразно закорінені в такій філософській течії, як екзистенціалізм; літературознавчі праці-дослідження.
          Однак схематично поділяти творчий доробок письменника на два про¬зові пласти — історичний та сучасний — неправомірно, подібне дослід¬ження можна проводити лише у всіх взаємозв'язках створених ним текстів і підтекстів, оскільки одне органічно "виростає" з іншого, становлячи єди¬ний світоглядний масив та віддзеркалюючи Шевчукову візію України, його цілісну концепцію філософського осягнення буття української людини, пізнання її ментальності крізь епохи й часи — на її тисячолітньому шляху.
          Працюючи паралельно над творами історичної та сучасної тематики, начебто перекидаючи умовні містки через епохи, створюючи певні перегуки й асоціації (для прикладу назву хоч би повість "У пащу дракона"), ведучи тим самим діалог епох, письменник ставить у центр своїх художніх обсервацій завше людину екзистенційно самодостатню, рефлексуючу, биту сумнівами між моральними максимами та поняттями гріха, людину, котра через болючі пошуки сенсу буття йде до самої себе.
          Свої твори на історичну тематику Валерій Шевчук часто називає істо¬ричною фантастикою, незважаючи на витворювану ним щільну фактуру реалій тієї чи тієї епохи, згущену, фізично відчутну духовну атмосферу ми¬нулого. Адже для нього історична епоха є не об'єктом художнього дослід¬ження, а тільки тим історичним тлом, на якому розгортається не стільки зовнішня, скільки внутрішня "дія" — пошуку сенсу буття, свого істинного "я" у системі морально-етичних, філософських координат. Оскільки пись¬менник порушує у своїх творах значущі загальнолюдські, загальноморальні проблеми, а герой його у болісних шуканнях істини й свого людського призначення проектується на "вічні" літературні теми, то, очевидно, можна твердити, що таким чином через галерею своїх персонажів, які є носіями певних характеротворчих "компонентів", автор пропонує власну ментальну візію України, а через низку подій і ланцюг окремих колізій на тлі тих чи тих історичних епох — свій цілісний, універсальний образ України.
          Уважний читач помітить, що майже в усіх творах Валерія Шевчука на сучасну тематику (як-от житомирської саги "Стежка в траві", "Камінна луна", "Двоє на березі" та ін.) відтворено атмосферу околиці міста серед¬ньої величини, а кажучи конкретно — Житомира, де народився і виріс письменник. "Житомир для мене, — зізнавався він в одному з інтерв'ю, — місто, де тече моє Кастальське джерело. До речі, одна з моїх книг так і звалася: "Долина джерел". У тій долині, біля річок Тетерева та Кам'янки, стоїть моя батьківська хата, де й написано більшість моїх творів. Там я будував свій "Дім на горі" — обитель свого духу, звідти взято багато тем для художніх творів. Буваю там часто, проводжу, здебільшого, літо. Житомиряни, на щастя, не впізнають мене в обличчя, більшість із них і не відає про моє існування, бо коли було б не так, то й незатишно мені там було".
          Герої його творів — і віковічні посельці цієї околиці, й недавні пе¬реселенці з села, а саме: люди, які вже відживають своє (оповідання "Дім", "Хміль"), інтелігенти з поколінь (герої повісті-балади "Дім на горі", Мирослава з "Крику півня на світанку"), інтелігенти в першому поколінні (Віктор з "Крику півня на світанку"), робітники, які працюють на під¬приємствах у місті, але живуть у передмісті в так званому приватному сек¬торі, а також люмпени міської околиці (житомирська сага "Стежка в траві"). Але заповнення письменником цієї лакуни пояснюється не тільки ТИМ, ЩО він, "родом" з отакої околиці, з роду шевців та столярів, засадничо постановив писати про те, що достеменно знає (і в цьому вбачає свою естетичну настанову), а ще й тому — і це, підкреслює він сам, основна причина, — що "про таке коло людей, живе, реальне коло, в сучасній українській літературі не пише ніхто".
          Тобто, це той материк, який належить лише Валерію Шевчукові і який він — від книжки до книжки — поступово й наполегливо обживає, заселяючи його все новими й новими героями, розпросторюючи дедалі більше його духовний простір, відтворюючи розмірений спокійний ритм, уповільнений життєвий плин, дедалі щільніше заповнюючи його побу¬товими реаліями. Шевчукові герої добре знають одне одного, а кожен з них приносить у цей світ "свою" історію, свій загадковий — глибший чи дріб¬ніший — світ почувань, з сукупності яких і вимальовується та художня мікрогалактика, що хистом автора "переселилася" на сторінки його творів.
           Прагнучи душевної гармонії, ці рефлексуючі інтраверти, здатні до споглядання й самопізнання, занурені у власний світ, світ книжок та природи, все ж нездатні її досягти, нездатні подолати як зовнішні, так і внутрішні дисонанси, розлитий довкола себе мертвий простір самотності. Ці люди мають власний дім як місце для осідку, для спокою, зрештою, для пошуку цієї гармонії, бо міські, "інкубаторні" форми буття для них неприйнятні, вони прагнуть "осісти" на своїй землі надійно і залишити "міцно осілих дітей" (Валерій Шевчук).
          Отже, з часом Шевчукове захоплення манерою письма В. Фолкнера його творенням художньої мікрогалактики методом "поселення" своїх ге¬роїв в одну місцевість, зреалізувалося композиційним об'єднанням раніше написаних ним повістей в один сюжетно розгалужений твір, де розкри¬ваються долі людей, об'єднаних як спільною територією, так і певним буттєвим укладом з усім комплексом традицій, звичаїв, морально-етичних норм, психологічних порухів тощо.
          А, що письменника тривалий час не друкували, і твори його роками лежали "в шухляді" або публікувалися у часописах лише частково, то зго¬дом й "укладалися" в своєрідні цикли, як-то цикл фольюторно-фантастичних оповідань з преамбулою, що витворили роман-баладу "Дім на горі"; диптих "Двоє на березі"; видрукуваний 1986 року роман-триптих "Три листки за вікном", що його складають написана ще 1968 повість "Ілля Турчиновський", створена 1979 р. повість "Петро утеклий" та повість "Ліс людей", яка стала завершенням задуму аж у 1981 році, оскільки історичні Шевчукові романи "обживали" не так одну певну територію, як певний духовний простір українства, розтягнений у часі протягом кількох століть, і в цьому специфіка творчості цього письменника.
          Та найпоказовішою щодо використання такого фолкнерівського ме¬тоду творення художньої мікрогалактики стала так звана житомирська сага "Стежка в траві", яка творилася з 1967 по 1990 роки, приносячи її авторові справжнє щастя тим, що раптом те, що бачив, уявляв, відчував, набрало живих обрисів і створило цей ілюзорний художній світ, який, проте, є реальним чинником нашого реального життя.
          Оскільки Валерій Шевчук передусім філософ, мислитель, який вільно оперує категоріями духу, а вже затим — історик і белетрист, то видається цілком закономірним і природнім те, що у своїх художніх шуканнях сенсу буття, шляхів подолання дисгармонії як у макрокосмічному, так і в мікрокосмічному вимірах, пізнанні добра і зла він приходить до умовно-метафоричних художніх форм, де превалює алегоричне начало, що дає змогу закодовувати авторську ідею у символічно-знаковій системі. Це, відповід¬но, забезпечує кількагоющинність тексту, багатовимірність змісту і розга¬луженість підтекстової образності. Письменник творчо розвиває жанровий різновид історико-художнього роману чи повісті, як засвоюючи глибоко національні традиції, так і вбираючи й трансформуючи світовий літератур¬ний досвід, доводячи тим, що при написанні художнього твору вільне оперування вимислом у рамках історичної конкретики, перебігу історичних подій лише підносить цей твір від звичайного ілюстрування історичної епохи до рівня реконструкції ідеї чи концепції, незрідка втіленої у такій умовно-образній формі, якою є притча. І, як правило, з ретроспекцією на сьогодення, як це бачимо у більшості творів письменника.
          Дуже суттєвим для Валерія Шевчука є вузол проблем, що їх можна означити, як людина і родовід, або те, що ми розуміємо під поняттям "апологія дому". "Кочівний" у світовій літературі мотив блудного сина активно використовується письменником у різних інтерпретаціях.
          Письменник не дає читачеві готових висновків щодо взаємообумовленості добра і зла, а разом з ним дошукується причини, в якій площині лежить природа цих філософських категорій, у чому слід шукати причину протиборства як доброчинного, так і гріховного начал. І бачить її в самій глибинній природі людини.
          У пошуках універсальної моделі світу Валерій Шевчук, проте, не праг¬не пошуків універсальної істини, однозначної відповіді на одвічні запитан¬ня людського буття. І водночас у цьому своєму болючому дошукуванні істини Шевчуків герой приходить від знеособленого "ми" до свого власного самодостатнього "Я", а досягає гармонії із собою — через добро і красу.

Основні видання творів В. О. Шевчука

1. Вибрані твори. Дім на горі: роман-балада; Оповідання / В. Шевчук ; передм. М, Жулинського. — К.: Дніпро, 1989. — 526 с.
2. Барви осіннього саду : повісті, оповідання / В. Шевчук. — К. : Дніпро, 1986. — 488 с/
3. Біс плоті: іст, повісті / В. Шевчук. — К. : Твім Інтер ЛТД, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4.
4. Вершинний твір українського бароко : літературозн. дослідж. "Енеїди" І. Котля¬ревського / В. О. Шевчук. — 2-ге вид. — К. : Веселка, 2005. — 38 с. -— (Урок літе¬ратури).—ISBN 966-01-0353-0.
5. Вечір святої осені : оповідання / В. Шевчук. —- К. : Рад. письменник, 1969. — 167 с
6. Дзигар одвічний : роман / В. Шевчук. — К. : Молодь, 1990. — 264 с.
7. Долина джерел : оповідання / В. Шевчук. — К. ; Рад. письменник, 1981. —- 240 с.
8. Дорога в тисячу років: роздуми, статті, есе / В. Шевчук. — К. : Рад. письменник, 1990. —501 с.:іл.
9. "Енеїда" Івана Котляревського в системі літератури українського бароко: розмисел / В. Шевчук. — Львів: Сполом, 1998. — 62 с.
10. Жінка—змія: повісті / В. Шевчук. — Львів: Класика, 1998. —174 с.—(Сучасна проза).
11. Жінка із смутними очима: маленька повість / В. Шевчук // Київ. — 2007. — № 7/8.-С, 71—102.
12. Загублена українська культура за тисячу років / В. Шевчук. — К. : Києво-Могилянська акад., 2008. — 74 с. — ISBN 978-966-518-479-9.
13. Козацька держава: етюди до історії укр. державотворення / В. Шевчук. — К.: Абрис, 1995. — 389 с.:іл. — ISBN 5-86828-040-7.
14. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI—XVIII ст.: [у 2 кн,] / В. Шевчук. — К.: Грамота, 2007— Кн. 1 — 717 с.: іл., портр. — (Українська книга. Програма). — ISBN 978-966-349-068-7.
15. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту: повість / В. О. Шевчук. — Л. : Ка¬меняр, 2006. — 94 с. — (Повісті). — ISBN 5-7745-1129-4.
16. Крик півня на світанку: повісті / В. Шевчук. — К.: Молодь, 1979. — 240 с. 
17. Маленьке вечірнє інтермецо: повісті / В. Шевчук. — К.: Молодь, 1984. — 280 с. — (Сучасна проза).
18. Мислене дерево: роман-есе про давній Київ / В. Шевчук. — К.: Молодь, 1989. — 358 с.: іл. — (Пошук). — ISBN 5-7720-0261-9.
19. Муза роксоланська: укр. л-ра XVI—XVIII ст.: у 2 кн. / В. О. Шевчук. — К.: Либідь, 2004. — Кн, 1—2. — ISBN 966-06-0354-1 (Т. 1); ISBN 966—06—0355—X (Т. 2).
20. На березі часу: роман / В. Шевчук . -  Київ. — 2006. — № 5.— С. 67—87; № 6. — С. 104—127; № 7/8. — С. 38—45; № 10. —С. 32—44; № 11. —С. 35—74.
21. На березі часу. Мій Київ. Входини: автобіогр. повість-есе / В. О. Шевчук. — К.: Темпора, 2002. —269 с.: іл. — (Vita Memoriae). — ISBN 966-95991-2-1.
22. На полі смиренному, або ж Новий синаксар Київський, писаний грішним Семеном-затворником святого Печерського монастиря: роман / В. Шевчук. — К.: Дніпро, 1983. — 191 с. — (Серія «Романи й повісті»).
23. Набережна, 12: роман; Середохрестя: повість / В. Шевчук. — К.: Молодь, 1968.246 с.: 6 арк. іл.
24. Національна ідея в Україні, зокрема національно-визвольна, та її подвижники: іст. нарис / В. О. Шевчук; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. — К., 2007. — 269 с.: іл., портр. — (Бібліотека журналу "Персонал").
25. Око Прірви: роман / В. Шевчук. — К.: Укр. письменник, 1996. — 197 с. — ISBN 5-333- 01481-7.
26. "Personae verbum" (Слово іпостасне): розмисел / В. О. Шевчук. — К.: Твім Інтер ЛТД, 2001. —261 с.: іл. — ISBN 966-7430-16-2.
27. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли / Валерій Шевчук. — К.: Пульсари, 2008. — 525 с.: іл., портр. — (Серія "Українці у світовій цивілізації"). — ISBN 978-966-2171-04-4.
28. Привид мертвого дому: роман-квінтет В. О. Шевчук. — К. : Пульсари, 2005. — 597 с.  ISBN 966-8767-21 -7.
29. Просвічений володар: Іван Мазепа як будівничий Козац. держ. і як літ. герой / В. О. Шевчук; голов. ред. С. Головко. — К. : Либідь, 2006. — 462 с. : іл. — ISBN 966-06-0422-Х.
30. Птахи з невидимого острова: роман, повісті / В. Шевчук. — К. : Рад. письменник, 1989. — 470 с. : іл.
31. Розмова з ворожим підслухом: листи з концтабору і в концтабір 1966—1971 років із дотичними матеріалами / А. Шевчук, В. Шевчук. — X.: Права людини: Харк. правозахис. група, 2007. — 518 с.: іл.
32. "Розчистити засипану криницю": розмова з Валерієм Шевчуком: [про власний погляд на свій літературний доробок та сучасний літературний процес в Україні] / Розмову вела Наталка Білоцерківець // Укр. культура. — 2009. — № 1. — С. 12—14. — (Літературно-мистецька вітальня).
33. Серед тижня: оповідання / В. Шевчук. — К.: Рад, письменник, 1967. — 227 с. 
34. Срібне молоко: [роман] / В. Шевчук. — Львів: Кальварія; К.: Книжник, 2002. — 191 с.: іл., портр. — ISBN 966-663-046-Х.
35. Стежка в траві: Житомирська сага: у 2 т. / В. Шевчук. — X.: Фоліо, 1994. — Т. 1—2. — (Українська література XX століття). — ISBN 5-7150-0136-6 (т. 1); ISBN 5—7150—0137—4. (Т. 2).
36. Сфера: повість / В. Шевчук // Дзвін. — 2005. — № 1. — С. 30—73.
37. Темна музика сосон: роман; Сад житейських думок, трудів та почуттів: автобіогр.замітки. — К.: Акцент, 2003. — 443 с.: портр. — ISBN 966-95944-4-8.
38. Тіні зникомі: роман / В. О. Шевчук; ред. Ю. Олійник. — К.: Темпора, 2002. —303 с.: іл., портр. — ISBN 966-95991-1-3.
39. Українська культура: заг. питання: культурно-стилістичні епохи; освіта; нац. ідея / В. Шевчук; т-во "Знання" України; центр "Українознавство"; координац. ком. до¬помоги Україні (СІЛА). — К., 2007. — 227 с.: іл. — (Бібліотека українця). — ISBN 978-966-618-232-9.
40. У череві апокаліптичного звіра: іст. повісті та оповід. / В. Шевчук. — К.: Укр. письменник, 1995 —203 с.: іл. —ISBN 5-333-1290-3.
41. Чернігівський поет другої половини XVII — поч. ХУПІ ст. Іван Орловський / В. Шевчук // Сіверян літопис. — 2007. т— № 6. — С. 53—60.
42. Юнаки з вогненної печі: записки стандарт, чоловіка: роман / В. Шевчук. — К.: , Укр. письменник, 1999. — 304 с. — (Сучасна українська література). — ISBN 966- 579-056-0.

Про В. О. Шевчука

43. Про нагородження [Валерія Шевчука] відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого": Указ Президента України, 27 серп. 1999 р. // Літ. Україна. — 1999. — 9 верес. — С. 2.
44. Валерій Шевчук // Історія української літератури XX століття: у 2 кн. 7 Кн. 2, ч. 2 (1960—1990) / за ред. В. Г. Дончика. — К., 1995. — С. 383—389. 
45. Мовчан Р. Валерій Шевчук // Мовчан Р. Українська проза XX століття в іменах: посіб. для старшокласників, студентів, учителів. — К., 1997. — Вип. 1. — С. 200—216. Залеська-Онишкевич JI. Валерій Шевчук // Антологія модерної української драми / ред., упоряд, і авт. вступ, ст. Л. Залеська-Онишкевич. — К., Едмонтон, Торонто, 1998. Бібліограф  —478.
46. Валерій Шевчук: прогр. тексти, іл., пояснення, завдання, тести. / [авт.-упоряд. Н. Федорак; голов. ред. Г. Чопик]. — [К. : Артек, 2001]. — IV, 62, [1] с. : іл. — (Усе для школи. Українська література: 11 клас; Вип. 12).
47. Жулинський М. Валерій Шевчук / М. Жулинський // Сл. і час. — 1999. — № 8.С. 57.
48. Мовчан Р. Валерій Шевчук / Р. Мовчан // Сл. і час. — 1999. — № 8. — С. 57—58. Тарнашинська Л. Мав дерзновення бути самим собою, або "Сад житейських думок, трудів та почуттів Валерія Шевчука" / JI. Тарнашинська // Пам'ять століть. — 1999.№4. —С. 25—54.
49. Скуратівський В. «Кожен справжній талант мусить мати свого Зоїла, або Кілька штрихів про Валерія Шевчука» / В. Скуратівський // Берегиня. — 1997. — Чис. 3/4.С. 10—15.
50. Тарнашинська Л. Материк, що належить одній людині: Валерію Шевчуку —- 60/ Л. Тарнашинська І І Укр. культура. — 1999. — № 8/9. — С. 8—9.
51. Тарнашинська Л. Парадигма добра і зла, або Листок із дерева пізнання Валерія Шевчука / Л. Тарнашинська // Art Line. — 1997. — № 4. — С. 39—41.
52. Мовчан Р. Той, який несе світло: роздуми з нагоди 60-ліття В. Шевчука / Р. Мовчан// Літ. Україна. — 1999. — 2 верес.
53. Жулинський М. До людини і світу — з любов'ю / М. Жулинський // Шевчук В. Вибрані твори. — К., 1989. — С. 5—15.
54. Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука: постать сучас. укр. пись¬менника на тлі західноєвроп. л-ри / Л. Тарнашинська. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. — 223 с.: іл.
55. Тарнашинська Л. Свобода вибору — єдина форма самореалізації в абсурдному світі: (проза В. Шевчука як віддзеркалення екзистенціалізму) / Л. Тарнашинська // Сучасність. — 1995. — № 3. — С. 117—128.
56. Карпова О. Бароко як "Долина Джерел" творчості Валерія Шевчука / О. Карпова// Бористен. — 2006. — № 9. — С. 14—15; № 10. — С. 32—33.
57. Городнюк Я. А. Знаки необарокової культури Валерія Шевчука: компаративні аспекти / Н. А. Городнюк. — К.: Твім Інтер ЛТД, 2006. — 213 с.
58. Андрухович Ю. Оповідач історії / Ю. Андрухович // Кур'єр Кривбасу. — 1999. —№ 116 (серп.).-С. 140—143.
59. Косарєва Г. Художня рецепція національної історії, в перекладах Валерія Шевчука барокової поезії / Г. Косарєва // Волинь — Житомирщина. — 2007. — № 16. — С. 16—26.
60. Полякова Г. О. Специфіка історизму в притчевих творах: (на прикл. іст. прози В. Шевчука) / Г. О. Полякова // Актуал. пробл. слов'ян, філол. Сер.: Лінгвістика і літературозн. — 2006. — Вип. 11, ч. 2. — С. 374—381.
61. Горнятко-Шумилович А. Й. Твори Валерія Шевчука як різновид "химерної" прози / А. Й. Горнятко-Шумилович. — Львів: Каменяр, 1999.— 35с. 
62. Колодій О. Валерій Шевчук і його "Маленькі оповідання" у руслі моральної прози // Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Наукові записки. Сер.: Літера¬турознавство. — Тернопіль, 1999. — Вип. 5. — С. 34—41.
63. Корогодський Р. У пошуках внутрішньої людини : [і дороги, і правди, і життя] / Р. Корогодський; вступ, ст. О. Бурячківського. — К.: Гелікон, 2002. — 197 с.: іл. Горнятко-Шумилович А. Й. Боротьба за "автентичну людину": (Проза Валерія Шев¬чука як віддзеркалення екзистенціалізму) / А. Й. Горнятко-Шумилович.—Львів:Каменяр, 1999.—49 с.
64. Соболь В. Квіти волі спершу були білими...: фантастичні повісті Валерія Шевчука у первісній редакції / В. Соболь // Літ. Україна. — 2005. — 24 лют. — С. 6.
65. Адамчук Н. Жіноча роль: "спокусниця" чи "хранителька роду"? (твори Валерія Шевчука і народна міфологія) / Н. Адамчук // Нове життя старих традицій. — Луцьк, 2007. — С. 309—317.
66. Шевчук Валерій Олександрович // Шевченківські лауреати. — К., 2001. — С. 622—625. [Про присудження літературної премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів В. Шевчуку] // Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів: штрихи до історії Фунда¬ції: виступи і лекції лавреатів нагород Антоновичів (1982—1998). — К.: Вашинг¬тон, 1999. —С. 47—49.
67. Фізер І. Промова на врученні премії Фундації Антоновичів Валерію Шевчуку /І. Фізер // Сл. і час. — 1991. — № 12. — С. 41—42.
68. Адамчук Н. В. Традиційна міфологія як основа художньої концепції Валерія Шев¬чука : автореф. дис. канд. філол. наук / Адамчук Наталія Василівна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2008. — 19 с.
69. Валерій Шевчук: "Мав дерзновення бути самим собою : біобібліогр. нарис / Л. Б. Тар- нашинська; уклад. В. О. Кононенко ; відп. ред. В. В. Патока; Нац. парлам. б-ка Ук¬раїни. — К., 2002. — 111 с. — (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 1).
70. Шевчук Валерій Олександрович (20.VIII.1939) // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 648.
71. Валерій Шевчук // Письменники Радянської України. 1917—1987 / авт.-упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К., 1988. — С. 659—660.
72. Монахова Т. В. Мова Валерія Шевчука: ключові концепти, корпус, тезаурус. : авто¬реф. дис. кацд. філол. наук / Монахова Тетяна Василівна; НАН України, Ін-т укр. мови. — К., 2008. — 20 с.
73. Солецький О. М Валерій Шевчук — дослідник та Інтерпретатор українського літе-ратурного бароко: автореф. дис. канд. філол. наук / Солецький Олександр Маркіянович ; Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 2008. — 16 с.
 

Укладач: Некрасова Т.І., зав. відділом абонементу