Кучер Микола Іванович (2 квітня 1932 - 4 вересня 1999), письменник-дисидент, член спілки письменників України, учитель української та іноземних мов, організатор дніпродзержинської «Просвіти». Народився в с. Широкому Верхньодніпровського району. В 1956 р., навчаючись на 5-му курсі історичного факультету Дніпропетровського університету був заарештований КДБ за критику компартії та Хрущова, був засуджений до 10 років в’язниці, та вийшов в 1959, в 1991 був повністю реабілітований. Працював учителем сільських шкіл, а з 1964, коли переїхав до Дніпродзержинська (з 2016 р. - м. Кам'янське), - у школах 2, 22, вечірній № 12 (у жіночому таборі на території ДМЗ). Друкуватися почав з 1960 р. в обласних газетах та журналах, видав кілька збірок гуморесок («Як я стати поліглотом», «Дядько», «Операція «Три зайці», «Усім по сім»), друкувався в журналі «Перець», був лауреатом конкурсів. Разом з дружиною-вчителькою Людмилою Несторівною та однодумцями відродили в місті товариство «Просвіта». Похований на центральній алеї Романківського цвинтаря.