Художник-живописець (1937 - 2020), працював в області станкового живопису.

Майстер пейзажу, натюрморту. Член Спілки художників України з 1978 року. Заслужений художник України з 2014 року.

 Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище в 1961 р. Учасник обласних виставок з 1961 р., республіканських з 1967 р., всесоюзних з 1969 р. 

Роботи художника знаходяться у Дніпропетровському художньому та історичному музеях, музеї історії міста Дніпродзержинська, приватних колекціях в Україні, Росії, США, Угорщині, Польщі, Франції, Австрії та ін. Працював  і проживав у Кам'янському (Дніпродзержинську). 

Народився 5 грудня 1937 р. в Дніпродзержинську.Дитячі роки випали на страшний період Великої Вітчизняної війни. А першим кроком на шляху осягнення мистецтва була студія образотворчого мистецтва Палацу культури металургів. Наступний крок – навчання в Дніпропетровському художньому училищі, яке він закінчив в 1961 році. «Головне, що було в училищі – це середовище, в якому ми жили, друзі, однодумці. Виявлялися невідомі мені раніше світи, такі, як український іконопис, європейська культура на зламі ХVI– ХХ століть, класичне вітчизняне мистецтво», - згадує художник.

Після закінчення художнього училища відкрилася принадлива перспектива – подальше навчання в Ленінграді, в Інституті живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна. Анатолій Жежер вступає до інституту, але життя внесло свої корективи і він повертається додому. Працював художником-оформлювачем, дизайнером, монументалістом, викладав у дитячій художній школі міста Рівне. І весь час наполегливо займається живописом. З 1967 року він бере участь у республіканських, з 1969 року – всесоюзних виставках образотворчого мистецтва. З 1969 року Анатолій Михайлович – член Спілки художників СРСР.

За цими сухими біографічними даними – невтомна, безперервна творча праця. Постійний пошук свого почерку, свого місця в мистецтві.

Дитячі і юнацькі роки митця, як і життя цілого покоління його ровесників, були затьмарені війною.

Відлуння подій воєнного періоду знайшло втілення в його картині «Сліди війни». Насичені тони багряного від пожеж неба, відтінки обпалених руїн і землі, що немов запеклася від пролитої крові... Все це доносить до нас головну думку художника про непохитність народу, що непідвладний ніяким руйнівним силам.

Анатолій Михайлович - автор промислових пейзажів, адже Дніпродзержинськ - великий промисловий центр. Величні обриси його заводів не можуть не хвилювати митця. Художнику вдалося внести у концепцію індустріального пейзажу свою, індивідуальну точку зору. На його полотнах техніка не безжально «перекроює» створене природою. Засобами художнього зображення автор переконує нас, що це потрібна і корисна робота, що два світи – світ людини і світ природи, можуть існувати гармонійно.

Анатолій Михайлович не обмежував себе якимось жанровими рамками. У його творчому доробку є цікаві портрети і жанрові сцени, складні символічні композиції. Проте його справжня стихія – це природа. Тут він почувається найбільш комфортно, це зрозуміло з того, як дихають його полотна, наповнені простором, повітрям, світлом. І цю комфортність природного середовища художник дарує нам, глядачам.

У творчості митця постійно співіснують і взаємодіють різні інтерпретації пейзажної теми, які передають настрій і думки, пропущені крізь серце художника. Але найбільш приваблюють його пейзажі. Він сприймає життя через вічну і мудру красу природи.

«Люблю природу у будь - які моменти, - зізнається Анатолій Михайлович,- люблю наступ весни, перехід ранку в день, грози у затишшя. На цих контрастах гостріше відчувається життя».

Художник не замикається у рамках одного пейзажу. У творчому арсеналі А. Жежера значне місце посідають натюрморти, яким властиві сонячність і невтрачена соковитість. З особливим почуттям зображує він польові й лісові квіти, свідомо віддаючи перевагу їх простим суцвіттям над вишуканими садовими трояндами. Художник щиро милується спалахом червоного кольору в макових пелюстках, багатством золотавих відтінків скромної календули, степовою красою безсмертника: «Квіти, які палають», «Полевой букет», Очарование лета».

У творчрсті митця постійно співіснують і взаємодіють різні інтерпретації пейзажної теми. Одні його твори названі за місцем: «Гурзуф», інші за обставинами дії: «Біля озера».

В останні роки А. М. Жежера хвилювала тема духовного відродження людини, потяг до релігії, до усвідомлення божественного начала всього сущого на землі. Яскравий приклад – триптих «Молитва».

Картинами Анатолія Михайловича ілюстровані збірки віршів дніпродзержинської поетеси, лауреата премії ім. М. Свєтлова Н. Є. Євгенєвої.

Більше 50 років віддав А. М. Жежер мистецтву. Він визнаний майстер не тільки в Україні, а й далеко за її межами, його картини знаходяться у Дніпропетровському художньому та історичному музеях, музеї історії Дніпродзержинська, приватних колекціях Росії, США, Угорщини, Польщі, Швейцарії, Німеччини, Люксембургу, Австрії, Фінляндії. Він був постійним учасником обласних, республіканських виставок. У 2007 році відбулась його персональна виставка у Дніпропетровському художньому музеї, в 2008 - у видавництві «Іма-прес» вийшов альбом- каталог цієї ювілейної виставки хуожника.

20 вересня 2020 року зупинилось серце художника, який продовжував працювати до свого останнього дня.
 

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Відкрились дві художні виставки //Вісті Придніпров’я. – 2008. – 15 травня. – с.6.
2. Буланов В. Природа, як сенс життя // Відомості – 2008. – 30 квітня. – с.5.
3. Буланов В. Великодневі дива у музеї //Відомості. – 2008. – 30 квітня. – с.5.
4. Давиденко Ю. Две выставки – две творческие судьбы //Знамя Дзержинки. – 2008. – 23 апреля. – с.7.
5. Чабан М. Хочете весни – йдіть до музею //Зоря. – 2007. – 20 грудня. – с.12.
6. Художники Дніпропетровщини. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004. – с.186-189.
7. Художники Днепропетровщины: Библиографический справочник. – Днепропетровск, 1991. – с.72-73.
8. Зорін О. На республіканську виставку //Дзержинець. – 1982. – 11 липня.
9. Сизоненко І. У полоні променистого натхнення //Дзержинець. – 1982. – 18 вересня.